Миколаївський суднобудівний завод, який і в мирні часи перебував не в найкращому стані, сьогодні нагадує руїни. За майже два роки повномасштабного вторгнення завод кілька разів обстрілювали й бомбардували російські агресори. Значних пошкоджень зазнало колишнє Адміралтейство, стапелі і вся територія заводу. Втім, уже сьогодні небайдужі миколаївці, експерти в різних галузях, суднобудівники серйозно замислилися над тим, яке може бути майбутнє у легендарного суднобудівного після Перемоги.
Місто починалося із заводу
Минуле у заводу, що має 235-річну історію, славне. Нинішній завод на рік старший за Миколаїв. Тож його вплив на місто суднобудівників важко переоцінити. За однією з версій, навіть свою назву Миколаїв отримав на честь першого військового корабля, побудованого на стапелях тодішнього Адміралтейства, — «Святий Миколай».
Заснування, становлення та подальший розвиток Миколаєва тісно пов’язані з діяльністю корабельні на Інгулі, перетвореної на Адміралтейство. У 1910 році Миколаївське адміралтейство було закрито, 5 листопада 1911-го на його базі російським суднобудівним товариством створено завод «Руссуд», у лютому 1918-го його було націоналізовано, а 1930 року перейменовано на Суднобудівний завод імені 61 комунара.
Побудовані заводом на початку ХХ століття лінійні, десантні кораблі, крейсери були кращими у своєму класі на той час. Тут створювали ескадрені міноносці, есмінці, підводні човни, плавзасоби забезпечення військово-морського флоту, зокрема рятувальні, судна різного призначення, оснащені глибоководними комплексами. Бойові кораблі, побудовані на заводі, завжди вирізнялися високими технічними характеристиками, якістю і надійністю. Майже третину бойового складу колишніх ВМС радянщини побудовано саме на цьому заводі.
З 1960-х років на заводі створювали рефрижераторні судна для торговельного флоту. Тоді спорудили 90 суден, з яких 25 поставлено на експорт.
Зі стапелів Миколаївського суднобудівного вийшли сотні суден та кораблів. Фото з відкритих джерел
Чи відкриється друге дихання у легенди суднобудування?
Та нині, схоже, настав час подбати про нове майбутнє для легенди. Всеукраїнська громадська організація «Українська асоціація центрів підтримки бізнесу» спільно з Миколаївською міською радою та за фінансування програми «Мери за економічне зростання» Програми розвитку ООН пропонує дати Миколаївському суднобудівному заводу друге дихання.
Програма ревіталізації підприємства є одним з п’яти проєктів трансформації міста «Портфоліо міста Миколаєва для переходу до «блакитної економіки». Передбачено створення концепції та 3D-моделі ревіталізації території заводу. Основна ідея — трансформація зі створенням місць для інноваційних розробок, включно з малим суднобудуванням і судноремонтом, стартапами, креативними видами бізнесу. Також там можуть бути причали для яхт, комфортні зелені зони й житлова забудова.
«Відомий суднобудівний завод може залишитися занедбаним і небезпечним, але може стати також і туристичним центром. Проєкт ревіталізації — це можливість повернути колиску Миколаєва городянам. У центрі міста не має існувати занедбана промислова територія. Важливо зберегти і відкрити для людей об’єкти історичної і культурної спадщини, наприклад, заводський музей суднобудування», — вважає керівник проєкту «Портфоліо», виконавчий директор ВГО «Українська асоціація центрів підтримки бізнесу» Артем Ващиленко.
Світ має чимало прикладів успішної ревіталізації підприємств морської галузі. Суднобудівний завод у Белфасті (Північна Ірландія), де будували славнозвісний «Титанік», перетворили на туристичний центр. Старі суднобудівні шлюзи Малпека (Франція) були відновлені та стали центром культурних подій і виставок. Стокгольмський суднобудівний завод (Швеція) перетворено на інноваційний морський і технологічний центр. Він залишається важливим об’єктом для розвитку морської промисловості та досліджень.
Чом би й Миколаєву не врахувати міжнародний досвід і зробити свій унікальний для України та світу об’єкт, який вражатиме і приваблюватиме? На жаль, насправді досі на заводі чимало тягарів, які заважатимуть розбудовувати територію заводу навіть після Перемоги.
Такий вигляд має Адміралтейство після ворожих ударів.
Читайте також: На Миколаївщині повністю відбудували міст, який на початку вторгнення підірвали разом з російським танком
Позбутися непотрібних «якорів»
До всіх внутрішніх та зовнішніх проблем заводу додаються ще багатолітні «якорі», які стали справжніми тягарями для підприємства. З початку 1990-х років на території заводу перебуває ракетний крейсер.
На момент передачі нашій державі, у 1993-му, готовність корабля становила майже 75%. У 1994-му було сформовано команду, але за браком коштів розпущено, а добудову припинено. У 1998 році ухвалено рішення про добудову крейсера, вдруге сформовано команду, яку згодом також розпустили. На той момент крейсер було добудовано на 95%. Утім, далі справа не пішла. З часу побудови корабля він тричі змінював назву. Попереднє ім’я «Адмірал флоту Лобов» змінили на патріотичне «Україна» на початку 1990-х.
З 2010 року він став безіменним із позначкою «четвертий корабель проекту 1164 «Атлант». А 24 березня 2017 року Президент України видав указ щодо демілітаризації недобудованого ракетного крейсера «Україна», який перебуває в акваторії ДП «Миколаївський суднобудівний завод», і подальшого продажу його на брухт. Міністерство оборони України повідомило, що відмовляється від ракетного крейсера «Україна», його добудову в Міноборони визнали недоцільною через застаріле озброєння.
Увесь цей час у суспільстві й серед експертів точилися дискусії, що ж робити з крейсером, який за попередніми мілітаристськими амбіціями колишньої епохи мав би стати «вбивцею» ворожих авіаносців. Утилізувати, вивести в море і затопити, зробити з нього музей чи створити на його базі технопарк. Досі доля крейсера невизначена.
А для заводу він є непідйомним тягарем. І це підтверджує директор ДП «Миколаївський суднобудівний завод» Валерій Суліма. «З 2015 року на утримання крейсера держава не дала жодної копійчини. Доля 48-го замовлення, рефрижератора на стапелі також зависла», — зазначає директор. Якщо і в мирні часи доля цих замовлень не була визначена, то, ймовірно, найближчим часом державі буде не до них.
Читайте також: «Треба робити те, що любиш, і відпочивати так, як хочеш»: Віталій Кім - про плани та досягнення Миколаївщини
Від руїн до інновацій
Саме для того, аби визначити долю території заводу загалом, і зібралася група іменитих експертів. Майбутнє Миколаївського суднобудівного заводу вони обговорювали на першому засіданні робочої групи проєкту «Ревіталізація Миколаївського суднобудівного заводу».
Виконавчий директор ВГО «Українська асоціація центрів підтримки бізнесу» Артем Ващиленко означив теми: що треба зробити сьогодні, щоб повернути життя на територію заводу; яке може бути майбутнє першої верфі міста Миколаєва (там, де зароджувалася ДНК миколаївців); те майбутнє, яке зможемо після Перемоги розбудовувати на цій території.
Міська влада зацікавлена у проєкті. Директорка департаменту економічного розвитку Миколаївської міської ради Тетяна Шуліченко каже: «Незважаючи на те, що ми працюємо над такими важливими документами, як Стратегія розвитку Миколаєва, Майстер-план розвитку Миколаєва, ця ініціатива також стає важливою, оскільки це допомагає нам планувати, як ми відбудовуватимемо територію Миколаєва, які є точки зростання саме для економічного розвитку».
Цікавою видалася думка керівника проєкту, члена наглядової ради Морського кластера України Ігоря Лисицького: «Безумовно, питання трансформації Миколаївського суднобудівного заводу має та буде обговорено в широкому контексті за участю громади, місцевої влади та експертів. Важливо вислухати думки і враховувати погляди містян, що пов’язали своє життя із суднобудуванням. Їхні ідеї та рекомендації відіграватимуть важливу роль у створенні майбутнього славетного заводу та розвитку Миколаєва».
Він пояснив, що під час розробки концепції ревіталізації Миколаївського суднобудівного заводу передусім враховано збереження історичної спрямованості діяльності цього підприємства, зокрема суднобудування, морську діяльність у більш широкому розумінні навколо так званого технопарку під робочою назвою Maritime valley. Тобто орієнтація на інноваційність цієї території. Інноваційність має забезпечити високу додану вартість розробок, які з’являтимуться. Ще одним перспективним напрямом використання території може бути створення міської повнофункціональної марини з ремонтними майстернями, з іншими інфраструктурними об’єктами.
Отже, «код» від умовного проєкту «Відновлення Миколаївського суднобудівного заводу» підбирають фахівці. Головне — його правильно віднайти і вчасно відчинити двері.
Тэги: