Хто і як лякав українців нестачею зерна
Невдовзі після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну постало питання – чи не може ця війна призвести до голоду в Україні? Адже під російською окупацією опинилися великі площі сільгоспугідь, багато хто з аграріїв були призвані до армії, багато елеваторів, ферм, переробних підприємств, сільгосптехніки – знищено.
Варто зазначити, що наративи «якщо війна не припиниться, народ України голодуватиме» у різних формах активно транслювалися російськими ЗМІ. На самому початку – у тому ключі, що Київ має капітулювати, і лише це дозволить уникнути голоду у країні.
Пізніше, після укладання «зернової угоди» щодо експорту українських продуктів морським шляхом, наратив змінився. Російські ЗМІ та білоруські телеграм-канали почали писати, що київська влада хоче продати все зерно в країні, щоб отримати гроші на ведення війни, а прості українці при цьому приречені на голод.
Проте тривогу нагнітали не лише російські та білоруські ЗМІ. Деякі міжнародні організації також включили Україну до переліку країн, яким загрожує голод. Зробили вони це автоматично – просто керуючись тим, що на території нашої країни йде війна.
Наприклад, так зробила Всесвітня продовольча програма ООН (ЗПС ООН), яка опублікувала відповідну карту:
Також і в глобальному Індексі продовольчої безпеки, що склала транснаціональна агропромислова компанія Corteva, Україна опинилася на 71 місці серед 113 країн, що оцінили. І знову ж таки, через війну.
Чому на всіх мешканців в Україні вистачить хліба
Кабінет Міністрів у 2016 році затвердив норми споживання хлібопродуктів Постанова № 780 від 11 жовтня 2016 р. для однієї працездатної людини на рік. За цими розрахунками, доросла людина має споживати:
- хліб пшеничний – 62 кг на рік,
- хліб житній – 39 кг,
- макаронні вироби – 4 кг,
- борошно пшеничне – 9,4 кг.
Діти, підлітки та непрацездатні споживають таких продуктів менше, ніж указано в постанові № 780 від 11 жовтня 2016 р.
Ці норми дозволяють підрахувати, скільки зерна Україні потрібно для внутрішнього споживання. Такі підрахунки проводяться щороку, і на їхній підставі Міністерство аграрної політики та продовольства України підписує з учасниками зернового ринку спеціальний Меморандум, який визначає граничні обсяги експорту зерна.
Урожай зернових та зернобобових у 2021 році склав 84 млн тонн, про це повідомив міністр аграрної політики Роман Лещенко на своїй сторінці у ФБ 21.12.2021.
У 2022 року українські аграрії вже змогли зібрати близько 40,1 млн тонн зернових культур, за даними міністерства агрополітики та продовольства України на 25.11.2022, вони зібрані з 82% площі.
Загалом же за підсумками року в Міністерстві аграрної політики та продовольства України очікують, що врожай зернових та зернобобових культур становитиме близько 50-52 мільйонів тонн. Це при тому що у 2022 році в Україні було засіяно 80% від площ минулого року.
У кінці вересня 2022 року, під час пресконференції за підсумками зустрічі Ради міністрів ЄС із сільського господарства та рибальства, яка відбулась у Брюсселі, міністр аграрної політики та продовольства України Микола Сольський заявив:
«В Україні достатньо пшениці для того, щоб забезпечити внутрішні потреби. Вона зараз найдешевша у світі тут, у середині країни. У нас у запасі понад 20 млн тонн, з яких експортувати треба більше 70%».
Він також повідомив, що цьогорічний урожай зернових та олійних культур в Україні становитиме орієнтовно 65-67 млн тонн. У 2021 році цей показник сягнув 108 млн тонн, але він був рекордним за всю історію України. Тому що збирали урожай і з тих територій, які сьогодні перебувають під тимчасовою окупацією.
Залишки торішнього врожаю зернових в Україні станом на 1 лютого 2022 року становили приблизно 26,3 млн тонн. При цьому для задоволення внутрішніх потреб країни потрібно було близько 18 млн тонн зернових. Це в сукупності потреби хлібопечення, виробництва круп, інших продуктів, спирту та крохмалю, а також на корм худобі та насіннєвий фонд. Ще рік тому міністр аграрної політики та продовольства України Роман Лещенко казав, що для задоволення потреб населення потрібно 5 млн тонн якісної пшениці.
На момент початку війни наприкінці лютого українські агровиробники ще не продали навіть половину зерна та олії, призначеної на експорт. З початком війни основні канали експорту – морські порти – виявилися перекриті. Внаслідок збирання врожаю 2022 року породило велику проблему – зерно та іншу агропродукцію просто не було де зберігати, елеватори були переповнені. Цю проблему довелося вирішувати на урядовому рівні та із залученням міжнародної допомоги.
«Зернова угода», яка діє з вересня 2022 року, дозволила трохи розвантажити зерносховища й забезпечила надходження грошей агровиробникам. Але все одно в Україні зберігається великий надлишок зерна, насіння соняшнику та олії, іншої аграрної продукції.
У середині червня 2022 року про те, що російська агресія навіть у найгіршому випадку не призведе до голоду в Україні, написав перший заступник міністра аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький.
За його інформацією, навіть ті, що залишалися в Україні станом на середину літа (тобто до збирання врожаю), запаси продовольства покривали внутрішні потреби країни на декілька років вперед:
«Наприклад, на сьогодні ми маємо багаторічний запас соняшникової олії, кукурудзи та цукру. А щоб уникнути ризиків з нестачею ключових овочів, цьогоріч на заході та в центрі України збільшено площі під продукти борщового набору – капусту, моркву, буряк і картопля. У цілому український агропромисловий комплекс виробляє продукції вп'ятеро більше, ніж її внутрішнє споживання».
Також спеціально для цього матеріалу проблему продовольчої безпеки України прокоментувала Ольга Трофімцева, зараз – Посол з особливих доручень Міністерства зовнішніх справ України, т.в.о. міністра аграрної політики та продовольства України (2019):
«Якщо говорити про продовольчу безпеку, то я б хотіла тут, по перше, почати з дефініцій.
Визначення продовольчої безпеки включає в себе не тільки, скільки мільйонів тон, десятків мільйонів тон зернових зібрано в Україні, продовольча безпека – це про наявність базових продуктів харчування для більшості населення країни за відповідно доступними цінами.
Якщо говорить з цієї точки зору, в Україні, звичайно, ситуація не така рожева, як хотілось, і це пов’язано з тими моментами, що були зруйновані й виробничі, і переробні потужності деякі, і тваринницькі комплекси, відповідно це вплинуло на виробництво продукції тваринництва, того ж м’яса, молока.
І якщо говорити саме про зерно, як про продовольчу безпеку, про забезпеченість країни зерновими, звичайно, проблеми немає, тому що ми виробляємо набагато більше, ніж нам потрібно для внутрішнього ринку».
За даними УВКБ ООН на 29.11.2022, біженців з України зафіксували по всій Європі 7,891 млн осіб. Біженці з України, зареєстровані для тимчасового захисту чи аналогічних національних схем захисту в Європі 4,776 млн.осіб. Отже, ми можемо говорити, що кількість споживачів хліба в Україні з початку повномасштабної війни скоротилася від 4,7 до 7,8 млн осіб.
Олексій Рижков, оглядач українського аграрного журналу «Зерно»:
«Падіння виробництва хліба в січні-липні склало 15-20%. Ці показники – результат того, що хлібозаводи стали жертвами бойових дій, а також відключень електрики та води, руйнування логістики, в Україні зупинилася приблизно п'ята частина хлібозаводів.
Тим не менш, і запасів зерна, і іншого продовольства, в Україні – з надлишком достатньо для забезпечення її продовольчої безпеки. А переробних потужностей (включаючи борошномельні та хлібопекарські) – просто цілком достатньо, щоб забезпечити населення. До того ж, постійно запускаються нові підприємства з виробництва продуктів харчування – цей процес триває з червня».
Традиційно в Україні левова частка валового збору зерна йшла на експорт, тоді як частка врожаю, необхідна для внутрішніх потреб, за останні 5 сезонів не перевищувала 36%, в т.ч. на продовольче споживання в середньому припадало лише близько 6%, на кормове – 18%.
Значне перевищення обсягів експортного потенціалу над внутрішньою потребою є характерним для основних зернових – пшениці, ячменю та кукурудзи.
У цьому році експорт усіх видів зернових помітно скоротився. Тобто в країні залишається набагато більше зерна, ніж у 2021 та 2020 році. За будь-якого перебігу бойових дій та за будь-якої погоди в Україні зерна всіх видів злаків вистачить на потреби громадян та інші внутрішні потреби.
Варто відзначити, що значна частина запасів (20-30% в залежності від культури), можливо, була вкрадена окупаційними російськими військами
Також легко побачити, завдяки таблиці, що хлібом Україна забезпечена повністю:
Це означає також, що експорт зерна та іншої аграрної сировини з України не створює проблем для країни, а навпаки – їх вирішує. Оскільки агровиробники одержують гроші за вироблену продукцію, поповнюють оборотні кошти. Отже, можуть продовжувати працювати – тепер уже заради врожаю 2023 року.
Що буде із зерном та олією у 2023 році?
У 2023 році варто, можливо, очікувати на деякі зміни в структурі аграрного виробництва. Скоротиться кількість соняшнику, що вирощується, оскільки Україна втратила багато заводів з виробництва соняшникової олії, і не вирішена проблема з його експортом. Тобто агровиробники не мають гарантії того, що вони зможуть продати вирощену продукцію за прийнятними цінами.
Варто відзначити скорочення площі під соняшником, адже основні регіони для вирощування культури знаходяться на сході та півдні країни.
Також аграрії менше вирощуватимуть кукурудзу, незважаючи на високий експортний потенціал цієї культури. Причина в тому, що зерно кукурудзи вимагає дуже великих енерговитрат для його сушіння. У минулі роки зерно кукурудзи сушили за допомогою природного газу. Після різкого подорожчання в 2021 році фермери почали переходити на інші джерела енергії, перш за все на енергію біомаси. Але цей процес на початок повномасштабного вторгнення ще тільки стартував.
Очікується збільшення обсягів виробництва пшениці (як найбільш затребуваної та універсальної культури), а також жита – як найбільш невибагливої культури, вирощування якої дозволяє обходитися без дорогих добрив та засобів захисту рослин.
Тэги: