Місто Оріхів у Запорізькій області з початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну перебуває на лінії вогню. Місто знаходиться в 20 хвилинах їзди автомобілем від позицій окупантів. Росіяни обстрілюють його майже постійно. Кількість зруйнованих або пошкоджених будинків тут вражає.
Про геноцид росіян проти українців в Оріхові – далі у фоторепортажі «Акцента».
Наслідки ворожих обстрілів можна побачити одразу після в’їзду до міста. Зруйновані будинки місцевих мешканців та цивільну інфраструктуру видно всюди, куди можна кинути оком.
В одному з районів залишилося кілька десятків оріхівців, які живуть без газу, електроенергії та водопостачання. Місцевий мешканець Юрій вийшов із двору, двоповерховий будинок в якому вщент зруйнований. Чоловік каже, йому пощастило вийти на вулицю за кілька хвилин до прильоту. На городі у Юрія – величезна вирва від авіабомби, яка зруйнувала буквально все навкруги.
Чоловік показує уламки від авіабомби, вони розкидані навкруги. Метал, який використовують у виробництві цієї зброї, дуже важкий і спричиняє масштабні руйнування. Від будинків сусідів Юрія залишилися лише «скелети». Загалом, руйнувань різною мірою зазнали всі райони міста. Окупанти гатять по адміністративним, історичним, культурним і торговим будівлям в Оріхові. Ми зафіксували дуже багато випадків прямих влучань у будинки в житлових кварталах.
Останні місяці обстріли були особливо жорсткими: місцями зруйновано майже цілі вулиці. Найдовший обстріл безперервно тривав більше 12 годин. У своїх зверненнях президент України Володимир Зеленський згадував Оріхів та обіцяв, що окупанти отримають відповідь за свої злочини тут.
Ворота багатьох подвір’їв перетворилися на решето. Уламки снарядів пробивають їх то з одного, то з іншого боку. Під час поїздки ми бачили наслідки влучань артилерії, авіаударів та касетних боєприпасів, запальних снарядів.
Іноді Оріхів обстрілюють фосфорними бомбами. Лише за перші два тижні вересня в Оріхівській громаді від обстрілів загинули щонайменше 4 людини, ще 8 були поранені. Люди гинуть від прямих влучань у будинки та в той час, коли перебувають на вулиці. Окупанти обстрілювали навіть пункти видачі гуманітарної допомоги, коли там були черги тих, хто її потребує.
Їдемо далі. Періодично чуємо звуки прильотів десь у нашому районі. Ми зупиняємося біля багатоповерхівки зі зруйнованим дахом. З одного під’їзду виходять кілька жінок поважного віку. Не на камеру вони жаліються, що допомога від влади до них доїжджає рідко, і містить у собі не все, що їм потрібно. Прямо під час нашого спілкування поряд почулися гучні прильоти, жінки швидко зайшли до будівлі, а ми — поїхали далі.
Уже в іншому районі нас здалеку побачила й погукала місцева жителька. Жінка прибирала з мітлою уламки, які залишилися від будівлі. Багато років вони із чоловіком будували дім для своєї доньки.
«Допомогу б дали, хоч якусь… Усе життя будували… Бруси, що-небудь, щоб полагодити дах, хоча би щоб можна було хоч десь жити. Чоловік-інвалід, доньці дім будували…» — жаліється жінка, підмітаючи залишки цегли, а за метр від неї — уламок ворожого боєприпаса.
Заходимо у двір через дорогу. Подвір’я засипане цеглою, двері однієї з будівель лежать окремо. Жінка вітається, дякує нашому супутнику Стасу за допомогу в годуванні тварин. Каже, що нещодавно приїхала й збирається кілька днів побути вдома.
У деяких частинах міста оріхівці лагодять дахи будинків. Переважно роблять це самотужки, із власних матеріалів. Для багатьох містян питання підготовки житла до зими дуже болюче. У місті може не бути централізованого опалення, а електропостачання регулярно зникає через обстріли. Взимку житло обігріти буде вкрай складно. Через це можуть зіпсуватися комунальні мережі й конструкції домівок. Уже не кажучи про те, що вони потребують ремонту.
Багато жителів міста демонструють загартованість та оптимізм. Хтось годує тварин, хтось підмітає вулиці, хтось возить людей до Запоріжжя, хтось лагодить комунальні мережі, хтось волонтерить. Один із чоловіків на зруйнованій вулиці на питання: «Ну як ви тут?» упевнено та з посмішкою, куштуючи виноград, відповідає: «Воюємо!»
В Оріхові працюють деякі магазини, функціонує ринок, на вулицях все ще можна зустріти значну кількість людей. Не на камеру люди пояснюють причини, чому залишаються в місті під обстрілами: виплат для внутрішньо-переміщених осіб та гуманітарної допомоги недостатньо, щоб утримувати себе й родину, а в інших містах України зависокі ціни на оренду квартир. Також присутній суцільно психологічний аспект — люди не хочуть залишати свій дім, де вони прожили життя.
Усі як один жителі Оріхова чекають того дня, коли їм повідомлять, що окупантів вибили з навколишніх населених пунктів. Тисячі містян прагнуть повернутися додому. Діти присвячують вірші рідному місту, дорослі щодня дякують тим, хто залишився і доглядає за Оріховим.
Жителі «міцного горішка» також збирають підписи на сайті президента України, щоб надати рідному місту статус «місто-герой».
Усі фото автора
Тэги: