У середині липня Володимир Коваленко – міський голова тимчасово окупованої Нової Каховки виїхав у бік підконтрольної України разом зі своїм заступником. 5 місяців поспіль мер з командою працювали в умовах війни під пильним наглядом нової самопроголошеної влади.
#Буквам вдалося вийти на звʼязок та взяти інтервʼю у Володимира Коваленка. Але попередньо видання розмістило публікацію про майбутню розмову в одній із місцевих груп, щоби новокаховчани змогли поставити запитання мерові. Найпопулярніші та найпровокаційніші з них використано в статті.
- Повернімося в довоєнний час: Нова Каховка – найближче велике місто до підконтрольного Росії Криму. Війна та окупація територій Херсонщини були передбачуваними. Чи знали ви про це?
- Не кривлю душею, інформацію про початок війни я, як і більша частина мого міста, отримав о 5-й ранку 24 лютого. Коли почув вибухи, я зателефонував одному з керівників силових структур, який і повідомив мені про російське вторгнення. Я відверто вірив всі ці роки, що це неможливо. Але, на жаль, помилявся.
- Але ж західна розвідка буквально кричала про скупчення російських військ на кордонах країни. Президента Зеленського попереджали про майбутнє вторгнення ще у вересні 2021 року. Невже ви, як представник влади, не знали про неминучий сценарій для прикордонного міста?
- Я завжди не міг дозволити собі полеміку – розповідати про речі, які є за межами моєї компетенції. Як це б виглядало, якби міський голова, ідучи містом, розповідав кожному зустрічному: «Люди добрі, готуйтесь, скоро війна»? Я не маю на це права. Для новокаховчан я маю бути елементом стабільності, зрозумілості, передбачуваності. Офіційних заяв від органів вищої влади не було, хоча я розумів, що є невирішене питання з Кримом, так званими «ДНР», «ЛНР». Тож була вірогідність трансформації хвороби Росії на розширення територій.
- Чому в Новій Каховці не було сформовано ТРО?
- У Новій Каховці був військовий підрозділ територіальної оборони, він був повністю забезпечений та оснащений. На його утримання ми завжди виділяли кошти з міського бюджету. Я з депутатами 7-го і 8-го скликання для батальйону тероборони купували білизну, ліжка, були підготовлені для них приміщення. Моїми прямими обов’язками було забезпечення батальйону. Я їх виконував. А чому сталось так, як сталось – треба запитати у тих, хто за це ніс відповідальність. Так само, як і чому зброя, яка повинна була бути у наших підрозділах, опинилася в Херсоні.
- Що відомо вам про виведення українських силовиків із Нової Каховки перед початком вторгнення?
- Уже багато років підрозділи, що відповідають за це, не підпорядковуються органам місцевого самоврядування. Мені з цього приводу ніхто не доповідав, судячи з усього, не мав права. Силовики отримали відповідну команду від своїх керівників і покинули місто. Військовий комісар палив, деякі забирав документи, згодом теж виїхав. Але правда така: на ранній ранок 24 лютого у Новій Каховці залишились тільки ДСНС, простіше кажучи – мнсники.
- Чому в перші й найважливіші дні війни ви не виходили на зв’язок, не давали інформації чи порад мешканцям?
- Перші три дні не було з приводу чого звʼязуватися та про що говорити. 24 лютого російські війська не заїхали в місто. Вони стояли на Каховській ГЕС та зайняли вулиці, що ведуть до неї. Наступного дня їхні представники зайшли в приміщення нашого виконавчого комітету, 20 хвилин поговорили, а потім сталася якась колотнеча й вони знову втекли з Нової Каховки. Лише 26 лютого армія РФ окупувала місто повноцінно.
Про що тут говорити? Коли у місто зайшла чужа влада, і ми – у небезпеці, я мав знати, чи буде у Новій Каховці електроенергія, постачання води, чи доступні будуть харчові продукти та медикаменти. Я мав для себе зрозуміти, як я мав вчиняти, щоб не вляпатись – не зробити якихось дій, які б поставили під сумнів мою законослухняність, та чи не перейшов я в лабіринт тих людей, які співпрацюють з окупантами. Уже на четвертий день ми відкрили диспетчерський пункт, який приймав тисячі дзвінків від мешканців й намагалися розв’язувати їхні проблеми.
- З якою метою ви зберегли пам’ятник Леніну, який зараз окупанти встановили на головній площі міста?
- Ми не дикуни, бо ламати – багато розуму не треба. Комунальне підприємство, як своє майно, як у цивілізованому місті, зняло його та відвезло на склади. Кожного року, коли в місто приїжджало Контрольне ревізійне управління перевіряти фінансову-господарську діяльність, то запитували, чи не розтягли памʼятник Леніну, він же бронзою оббитий. Єдиний намір його збереження був у тому, щоб у майбутнього використовувати памʼятник Леніну у музеї, як експонат тоталітарного режиму. Це треба памʼятати, хай би розповідали люди дітям: «Погнали на Колиму твого діда-прадіда завдяки цьому дядькові». Я завжди казав, що емоції та азарт не мають забирати здоровий глузд: сьогодні ми каменюці накинемо петлю на шию, а завтра виникне бажання живій людині це зробити.
- Багатьох чиновників окупанти забирали «на підвал», якщо ті не погоджувалися на співпрацю з ними або продовжували гнути свою патріотичну лінію. Як викрадення обійшло вас?
- На третій день повномасштабної війни, коли російські військові чини увійшли в мій кабінет, вони мені сказали, що я зможу продовжувати працювати на своєму робочому місці, а поруч зі мною буде сидіти представник нової влади й слідкувати за моєю діяльністю. Я категорично відмовився. Мені 65 років, я 20 років працював на підприємстві – від майстра до заступника директора заводу, ще 20 років керую містом. Я співпрацювати не буду ні з ким. Я відкрито навіть сказав Леонтьєву (від ред. – Володимир Леонтьєв – ставленик окупантів на посаду мера Нової Каховки), що я буду обслуговувати місто, допоки це можливо, а вони хай не втручаються у справи, в яких не розуміються.
За годину я зібрав речі з кабінету й пішов працювати в будівлю комунального підприємства. Нова Каховка була керованою у багатьох сферах мною до червня. Згодом почався процес «віджимання» закладів освіти, медицини, комунальних підприємств. Окупанти намагалися тиснути на мене, щоб я повпливав на мешканців, вчителів, лікарів та підприємців. Але я казав, що не допущу того, щоб мої внуки цуралися свого діда, а вони (від ред. — військові РФ) нехай роблять, що хочуть, у них же автомати й сила. Більше вони мене не чіпали.
- На початку березня відбувся найбільший проукраїнський мітинг в історії міста. Чи підтримували ви ініціативу, чи були присутні?
- Ми з іншими міськими та сільськими головами Херсонщини були на звʼязку та прийняли рішення, що присутніми на мітингу ми бути не можемо. Щойно ми вийдемо – нас посадять «на підвал», а залишити громаду без керування ми не могли. Але всі наші начальники відділів, управлінь та секретар міської ради особисто за моїм наказом брали в мітингу участь.
- Вища влада дає вказівки громадянам про виїзд із Херсонщини, проте не зазначає, чия це зона відповідальності та хто має організовувати безкоштовну евакуацію. Мешканці переконані, що з вашим 20-річним досвідом при владі, вмінням домовлятися та, найголовніше, коли в розпорядженні вашого заступника – десятки автобусів, евакуювати мешканців на підконтрольну Україну – більш ніж реально. Нині цим питанням займаються волонтери, тож чи сприяєте ви вивезенню людей?
- За останні 10 днів із Херсонщини на підконтрольну Україну вивезено близько 1000 людей, це за словами народного депутата Сергія Козиря. Із цим питанням нам дуже допомагають волонтери, але я не можу надавати ні їхніх прізвищ, ні місця чи часу зборів на майбутні евакуації, бо саме так я наражаю цих людей на небезпеку. Не так багато залишилося мешканців у місті, щоб інформація про безкоштовну евакуацію до них не дійшла.
- Чи надходить нині в місто українська гуманітарна допомога та медикаменти?
- З першого дня війни й до сьогодні з підконтрольної України на територію Нової Каховки не надійшла готівкою жодна копійка. 3200 пенсіонерів залишилися без виплат взагалі. Ми, разом із супермаркетами та хлібозаводом, запустили такий механізм: 3,8 мільйона гривень сконцентрували через переукладення угоди між «Укрпоштою» та цими структурами. Нам вдалося за два з половиною місяці виплатити людям пенсії. Коли ми знаходилися в місті, мої заступники їздили за 250 км за інсуліном для мешканців, возили людей в Херсон на операції і на пологи. Нині ми так само, як і з евакуацією, робимо постачання гуманітарки – тишком-нишком і ніякої звітності в соціальних мережах.
- Чи обговорюється на засіданнях з нардепами та іншими посадовцями питання викрадень проукраїнських депутатів, журналістів, цивільних?
- Так, обговорюється. Стосовно викраденого депутата Ігоря Протоковіло – я офіційно направив листа до Сергія Козиря з проханням долучитися до сприяння звільненню Ігоря. У нас є інформація по кожній громаді Херсонщини з приводу викрадень мирних. Пару днів тому в Києві відбулася одна з нарад за участю міжнародних громадських організацій, Червоного хреста, де вкотре обговорювалися чисельні зникнення цивільних.
- Як ви прокоментуєте дії колаборантів зі свого оточення: Руслана Агаєва – представника муніципальної поліції Нової Каховки; уже вбитого партизанами Гуру Віталія, якого у 2020 році ви призначили на посаду старости в Дніпрянах; Репілевського Едуарда – депутата Херсонської облради від ОПЗЖ, якого перед початком війни було нагороджено званням «почесного громадянина міста Нова Каховка»?
- Руслан Агаєв ніколи не був людиною з мого оточення і представником муніципальної поліції. (Від ред. За інформацією видання «Мост», організація Агаєва «Ніхто крім нас» займалася силовим розгоном мітингів у будівлі виконкому за каденції Коваленка. Як повідомляє «Громадське», банда надавала приватним особам послуги з охорони. Зокрема, меру Нової Каховки Володимиру Коваленку і колишньому голові Херсонської обласної ради Владиславу Мангеру, який нині перебуває під арештом і звинувачується у замовленні вбивства Катерини Гандзюк.) Мені коментувати нічого. Як можна коментувати дії людей, які зрадили країну.
Про Гуру – як кажуть, про мертвих або добре, або ніяк. Його згубили амбіції власні, він завжди мріяв про високі посади, яких в силу своїх здібностей не міг осягнути.
Репілевський, я хочу, щоб ви відмітили, зробив стільки для міста – 8 мільйонів меценатських для розвитку Нової Каховки. На момент нагородження, він цілком відповідав своєму званню. А ще під час окупації він виділив 1,5 мільйона на зарплати новокаховському водоканалу. Що сталося з людиною в кінці квітня, я не знаю…
- Чи буде звіт про використання бюджетних коштів 2022 року та залишків 2021 року? Яка доля грошей, які виділялися щомісяця на утримання міста та великі проєкти, такі як H2O?
- Кошти на великі проєкти лежать на спецрахунках, їх ніхто не чіпав. Усі вони, скоріш за все, повернуться до держави. Прозвітуємо про витрачені кошти, але я одразу скажу: з бюджетом – катастрофа. Навіть у підконтрольних містах України.
- Чи плануєте ви повернутися в місто після перемоги та продовжувати займатися політикою? Чи готові були б дати свій концерт новокаховчанам?
- Я помічаю, як багато заполітизованих людей – уже ж починається нова виборча кампанія до Верховної Ради! А політичною діяльністю я ніколи не займався – якби я був політиком, я б давно погодився на ті пропозиції, що мені пропонували. Концерт дам із задоволенням, для новокаховчан – будь-де, хоч на вулиці, хоч у переході. На 8 березня не дали заспівати, гади, тож заспіваймо після перемоги!
Тэги: