«Кульгатимеш – прострелимо ногу, щоб уже напевно»: історія евакуації з Бердянська до Львова через Крим

Сабіні з Бердянська Запорізької області — 21 рік. Але попри юний вік, вона вже мама й дружина. Тож робила все можливе та неможливе, аби вивезти свого сина подалі від окупації та росіян, розповідають «Вікна».

– Наша історія розпочалася ще 23 лютого. Ми з чоловіком планували їхати по роботі в Одесу, але наш нічний автобус скасували. Тож ми повернулися додому й лягли спати. Вранці я прокинулася від безперервних дзвінків. Телефонували друзі та рідні, а згодом подзвонила й керівниця хостела з Одеси, в якому ми планували зупинитися. Запитала, де ми та як ми, бо дорогою, якою мав рухатися автобус, були влучання, — пригадує дівчина.

Деякий час родина залишалася в Бердянську, але з кожним днем ситуація в місті ставала дедалі напруженішою.

– Спочатку їздила тільки техніка з тими гидкими «зешками» та «вешками», потім містом почали ходити патрулі, зупиняли місцевих і перевіряли документи, погрожували, що заберуть чоловіків. А згодом усюди позмінювали український прапор на свою триколорну тряпочку. На другий день, як підняли над мерією, її здуло вітром. Ми всі так раділи, сміялися.

Вперше на виїзд дівчина з сім’єю наважилися наприкінці квітня. Тоді, простоявши три дні в автомобільній черзі у напрямку підконтрольних Україні територій, їх не випустили. Майже перед машиною, де була Сабіна з сином і чоловіком, рашисти закрили Бердянськ, довелося повертатися.

Згодом родина наважилася на небезпечну авантюру тривалістю у півтора місяці.

– Ми ризикнули їхати через Росію. Перший блокпост був у Криму. Нас змусили заповнювати міграційну картку, в якій я написала, що ми транзитом. Потім пошкодувала про цей вчинок, бо чоловіка на кілька годин забрали на допит. Розпитували, як ставиться до Путіна, чи радіє, що окупували Бердянськ, і що планує робити в Росії. А наостанок забрали всі наші збереження, побили його й так цинічно заявили: «Тільки не кульгай. Будеш кульгати — прострелимо ногу, щоби вже напевно».

Попри всі знущання, родину пропустили в Крим. Звідти потягом вони попрямували в Москву, де в них живуть родичі.

– Усі розмови в потязі були про Україну. Один чоловік запитав у дівчинки-школярки, чи підтримує вона війну. Та розгубилася і відповіла, що хоче миру, бо боїться, що вб’ють її та батьків. Чоловік накинувся на неї за ці слова: «Якщо живемо в Росії, отже, ми за Путіна і за війну. Подобається — не подобається, маємо терпіти». Після цієї розмови я не змогла закрити очей, не те щоби заснути. Боялася, що пасажири дізнаються, що ми українці, і зроблять шкоду мені чи дитині, — зізнається Сабіна.

Родичі Сабіни та її чоловіка розділилися в думках щодо війни: дівчини — не вірили в те, що Росія бомбить і знущається з мирних українців, а сестра чоловіка кілька разів виходила на мітинги, але після того, як 15 діб провела у в’язниці, більше не ходить.

Залишатися в Росії родина Сабіни категорично відмовилася, тож вирушила у Латвію, а звідти в Польщу.

– Ніколи не могла подумати, що в різних країнах дихається по-різному. В Європі — вільно, у Росії — тривожно, я постійно йшла та озиралася, чи ніхто не переслідує нас, чи ніхто не хоче пограбувати або вдарити. 

Останнім пунктом призначення у цьому довгому маршруті стала Україна. Родина вирішила зупинитися у Львові, де їх прийняли в прихистку благодійного фонду «Твоя Опора».

– Дуже хвилювалися, як на кордоні відреагують на наш маршрут. Але прикордонниця, почувши нашу історію, розплакалася. Чоловік зніяковів, каже: «Я не плачу, а вона плаче» (усміхається). Але добре, що все для нас добре закінчилося. І ми нарешті вдома, в Україні. Бо залишатися під окупацією я категорично не хотіла, — каже Сабіна.

Разом із Сабіною та її сім’єю у прихистку проживає ще понад сотня українців, які не можуть або не мають куди повертатися. Їм надають всю необхідну допомогу: окрім житла, також їжу та медичну і психологічну підтримку. Загалом місткість прихистку — до 180 осіб, і регулярно евакуаційним потягом привозять ще людей.

Пов'язані записи

Торік понад 2 тисячі херсонців отримали пільгові стоматологічні послуги

У 2025 році понад 2 тисячі жителів Херсонської громади скористалися програмою безкоштовних та пільгових стоматологічних послуг. На її реалізацію витратили 1,57 млн грн. Про це йдеться у звіті про виконання…

Подробиці
Жителі Херсонщини можуть отримати фінансову допомогу для розвитку присадибного господарства

Жителі чотирьох громад Херсонщини можуть отримати грантову підтримку для розвитку власного присадибного господарства. Розмір фінансової допомоги становить 400 доларів США. Ініціативу, яка покликана допомогти людям розпочати або відновити роботу на…

Подробиці