Постійних ворожих обстрілів зазнає сусідній Миколаїв. Ворожі ракети там так само руйнують житлові будинки та вбивають мирних жителів. Миколаївцям поки доводиться сподіватися на везіння, бомбосховища, Збройні сили України та на рятувальників, які першими прибувають на місця атак та рятують людей. Іноді - ціною власного життя... Наша наступна історія про рятувальника з Миколаєва. Ігор Івасиков та його бригада працюють під обстрілами, і кожен їхній коли кожен робочий день -подвиг.
Ці кадри облетіли найвідоміші світові ЗМІ. 29 березня. Миколаїв. Російська ракета влучає в будівлю обласної держадміністрації. Потужний вибух відчуло все місто. Частина будівлі падає на очах. Страх, крики…
Ігор Івасиков - начальник варти пожежно-рятувальної частини:
Після удару повністю обвалилися верхні поверхи, конструкцій було десь до 3-го поверху. І перестінки, і перегородки впали всі вниз. Ця діра - це ми трактором розгрібали звідси, трактор ківшом розгрібав сміття.
Ігор - начальник бойової пожежної варти. Тоді на місце він прибув одним із перших. Часу на емоції - не було, як і права на помилку. Між уламками бетонних плит, розтрощеними конструкціями та меблями він шукав уцілілих.
Працювали ми кожні 6 годин, мінялися, працювали днів 8.
Тоді загинули 37 людей. У момент вибуху в адміністрації було багато працівників, бо робочий день саме розпочався. Більшості вдалося вибратися. Тим, хто був на горішніх поверхах, спуститися швидко було неможливо. Вся надія була на рятувальників.
Як ви можете побачити, головні двері були повністю завалені. Ми могли зайти через справа друге вікно. Ракета влучила в ліву частину. Коридором ми не могли попасти в ліву частину. Там кабінети залишилися цілі. Але там залишалися люди. Приїхала автодрабина. Ми встановили автодробину і з верхніх поверхів почали евакуйовувати людей.
Обвал міг статися щосекунди, але рятувальники не вагалися. Як і завжди.
Ліквідація наслідків вибуху газу в будинку в Новій Одесі, розчищення завалів обстріляної росіянами казарми під Миколаєвом, гасіння пожеж після прильотів ворожих снарядів - перелік обʼєктів, на яких працював Ігор, продовжувати можна довго. От, приміром, займання магазину. Це сталося, коли місто залишилося без води...
З гідрантів не було можливості заправити цистерну, приходилося їхати за декілька кілометрів від місця події для заправки води з річки Інгул.
Скільки надзвичайних подій відпрацював, Ігор вже і не порахує. І кожна - це людські долі.
Сергій Коваленко - командир відділення пожежно-рятувальної частини:
Ми приїхали на виклик на вулицю Декабристів. На місці виявлено, що горить будинок. Ми пішли в розвідку. Було виявлено жінку непритомну. Начальник караулу Ігор Івасиков виніс жінку на свіже повітря та передав медикам швидкої допомоги.
7 років тому Ігор розпочинав звичайним пожежним, тепер в його підпорядкуванні - 10-ро людей.
Чи не згорить чиясь оселя, чи виживе людина, чи не залишиться дитина без сім'ї - багато в чому залежить від рішень і реакції рятувальників та їхнього командира.
Іван Зеленчук - заступник начальника пожежно-рятувальної частини:
З Ігорем я б пішов у розвідку. Йому я довіряю на 100% як начальнику караула та офіцеру служби цивільного захисту.
Галина Івасикова - бабуся Ігора:
Воспитательница спрашивает, кем же ты будешь? В детском садике. А он говорит: пазарником буду. И где пожарная машинка, он все работает возле этой машинки.
Після важкої зміни, вдома, в колі рідних, Ігор нарешті може собі дозволити трохи розслабитися. Але телефон далеко не відкладає - будь-якої секунди можуть викликати.
Починав Ігор із легкої атлетики. Але простого бігу хлопцю стало замало. Пішов у пожежно-прикладний спорт.
Це от медаль. Це ми нашою командою Миколаївської області юнаками у місті Львові. Був чемпіонат юнацький літній. Це ми зайняли перше командне місце.
І якось непомітно для себе хлопець потрапив до лав бійців ДСНС. Родина за нього хвилюється, але його роботою пишається.
Олександр Івасиков - батько Ігоря:
Как и все родители, переживаем за своих детей. Бывает, звоним, или он нам. С 24 числа только на телефонах и сидим. Было не появлялся и 2-е, 3-е суток. Потому что ребята всегда менялись частями. Да, было 3-е суток. А, бывает позвонит, соберите мне обед. Приехал, забрал обед и уехал.
Бо з початком війни рятувальники працюють на справжньому фронті. Вони першими бачать, що роблять росіяни з нашими містами. Тож всі плани і мрії довелося відкласти. Заради головної: перемоги.
Ігор Івасиков - начальник варти пожежно-рятувальної частини:
Як чоловік, є така мрія - купити собі будинок, завести сім'ю, дитину виховати свою. Як громадянин я мрію, щоб ця війна швидше закінчилася, щоб ми перемогли.
Хтось каже - герой. А Ігор виправляє - звичайна буденна робота. І вдягає поверх спецодягу бронежилет та захисну каску. І вирушає на чергування...
Тэги: