Власник фермерського господарства «Шафран Любимівський» Віталій Шакало під час окупації його рідного села Любимівка Каховського району активно волонтерив: розвозив їжу людям у сусідні громади. Але коли дізнався, що є наказ про його арешт, то виїхав із села. Зараз він із дружиною та трьома дітьми перебуває в Нідерландах. Чим займається там, чи має плани повертатися додому та чим відрізняється сільське господарство України й Нідерландів – про все це Віталій нещодавно розповів журналістам.
Фермерське господарство «Шафран Любимівський» відоме на всю країну своїми квітучими полями. Тюльпани, нарциси, алліуми, лаванда, шавлія, лілія – чого тільки не росло в селищі Любимівка. Родзинкою ж ферми завжди були крокуси Sativus, з яких виготовляють приправу шафран, та аспарагус, який «розлітався» Україною за лічені дні – у сезон ферма здійснювала близько 300 прямих постачань, пише AgroPortal.ua.
У 2022 році голова господарства Віталій Шакало отримав грант від уряду Канади й побудував теплицю, купив дороговартісні котли, які, на жаль, не встигли встановити. Прийшла війна. Любимівку було окуповано в перші дні повномасштабного вторгнення.
«Сподівалися, що війни не буде, але готувалися до неї. Зробили запаси пального й харчів, зібрали тривожні валізи. Та виїхати зі свого села наважилися лише тоді, коли дізналися, що російські військові мають «заглянути» до нашого дому, про це нас попередили на блокпосту. Наприкінці березня я з дружиною і трьома дітьми виїхали до Нідерландів, до того – активно волонтерили», – розповів Віталій.
У селі на підприємстві залишився лише заступник Віталія, який на даний час виконує обов’язки й керуючого, і тракториста, і охоронця.
Спаржу залишили в полі, щоб вона не пішла на Росію
«Каховський район вирощував найбільшу кількість аспарагусу в Україні. Лише наше підприємство-сусід «Агро-Фокус» мало більше 60 тис. га. Свою спаржу ми залишили на полі. Деякі місцеві хотіли купити оптові партії, щоб продати на ринку в Копанях, але розуміючи, що звідти все їде до Росії та Криму, відмовилися», – наголошує Віталій Шакало.
До ФГ «Шафран Любимівський» надходили й прямі пропозиції з країни-агресора – їхні фермери хотіли купити посадковий матеріал.
«Моя ціна на посадковий матеріал шафрану – 7 $/кг. Вони готові були викупити за $ 8-9, хотіли скористатися нагодою, доки немає кордонів між країнами й товар не потрібно розмитнювати. До того ж розуміють, що Росія під санкціями, і з посадковим матеріалом буде сутужно», – розповідає Віталій.
Поле господарства у 8 га знаходиться одразу біля будинку фермера. Сьогодні на цій вулиці розселено багато російських солдатів, на більших господарствах поблизу вони встановили свою техніку, тому обстріли підприємства йдуть на регулярній основі.
«Морально я готовий до того, що залишуся взагалі без своїх активів, техніки – у мене там залишився майже новий комбайн і трактор John Deere, дороге нідерландське обладнання для посадки й копання квітів, обприскувач. Я сподіваюся продовжити роботу на рідних херсонських полях, але якщо не вдасться, то на підконтрольних Україні територіях точно. У мене вже були пропозиції як від бізнесу, так і від місцевої влади з різних регіонів щодо закладки полів спаржі та шафрану», – зазначає фермер.
Поки ж Віталій працює на підприємстві, яке виготовляє шкільні дошки. Партнерам із Нідерландів, у яких він купував посадковий матеріал, було незручно наймати його на роботу, адже завжди були на рівних. Тому вони знайшли іншого фермера, який з березня візьме херсонця на роботу у свої теплиці.
Іранський шафран під санкціями через «шахіди»
Найбільшим виробником шафрану у світі є Іран, та після надання Росії своїх дронів вони накликали на себе біду й потрапили під санкції. Віталій Шакало впевнений, що український шафран цілком зможе замінити іранський на світовому ринку. Саме тому він продовжує консультувати українців з-за кордону.
«Я навчаю людей вирощувати шафран, щоб надалі нам скооперуватися і формувати експортні партії. Я не вирощую конкурентів для себе, я вирощую партнерів, – підкреслює підприємець. – Найбільше шафраном цікавляться сімейні господарства, які хочуть замінити неприбуткові овочеві культури. Приміром, замість 20 соток картоплі можна посадити шафран і зібрати 2-3 кг спецій».
Для зберігання шафрану не потрібно спеціальних умов – просто сухе приміщення з кімнатною температурою. А щоб його експортувати, не потрібен додатковий транспорт. Затрати на 1 га шафрану у ФГ «Шафран Любимівський» – від $ 35 до $ 45 тисяч.
«Найменший бізнес-план, який я складав, був зі стартовим капіталом у $ 700. На початку посадити 1 сотку, а через 4 роки методом розсаджування дійти до гектару. Врожай з однієї сотки на перший рік – 50 грамів, на другий – 100, з 3-го по 8-й рік – 150 грамів. Є ферми, які отримують і 250-280 грамів», – резюмує Віталій Шакало.
Як різниться ставлення до землі в Україні та Нідерландах
Попри успіхи на новій роботі, Віталій мріє повернутися до фермерства й працювати на підприємстві, схожому на господарство в Любимівці. Щовихідних чоловік їздить до знайомих на екскурсії і намагається побачити, як у Нідерландах працюють із важливими для рослин процесами: як висаджують квіти, калібрують (розфасовують плоди за розміром), викопують.
У Нідерландах фермерські процеси більш автоматизовані та менше залежать від людини, розповів Віталій виданню «Евакуація.City». А тепли–ці – енергоефективніші, із відмінною конструкцією та опаленням.
«Українці намагаються зекономити на господарстві. У Нідерландах фермери витрачають більше сьогодні, але з розрахунком на те, що завтра це принесе гроші й дозволить розвиватися швидше», – пояснює Віталій.
По-іншому в країні ставляться і до землі. Українські фермери часто виснажують землю, спалюють на полях солому, забруднюють повітря.
«Агрохолдинги орендують землю, тому не зважають на її стан, спалюють сміття, солому на полях. Через це псується верхній шар, вигоряють добрива. Тут усе навпаки: землю бережуть, солому продають у корівники, а потім удобрюють землю гноєм», – пояснює Віталій.
У Нідерландах він продовжує спостерігати за вирощуванням шафрану. Чоловік намагається зрозуміти, що іноземцям вдається краще та що може спрацювати в Україні.
«Різниця знову ж таки в ставленні до землі. Нідерландці удобрюють землю переважно органічними, а не синтетичними добривами. Використовують натуральне: гній, солому. Поливають каналами, а всередині висаджують водорості, які дають спеціальні бактерії, що допомагають рости рослинам», – розповідає фермер.
Тэги: