«У мене кинули десяток гранат. Я бачив, як вони вибухали за два метри від мене». Про це розповів Микола - 29-річний захисник, який бореться за Україну на Запорізькому напрямку. Його історію публікує Південне оперативно-територіальне об'єднання Національної гвардії України на своїй сторінці в соцмережі.
Головний сержант Нацгвардії України з позивним Яструб зміг відбити напад ворожої ДРГ та врятувати побратима. Нині герой лікується від поранень та планує після одужання повернутися в стрій та далі бити ворога.
Усі фото - зі сторінки Південного оперативно-територіального об'єднання Нацгвардії України у Facebook.
Миколі – 29 років, він родом з Марганця Дніпропетровської області. Прийшов на службу до Нацгвардії ще у 2015 році. Після 10 місяців строкової служби хлопець підписав контракт.
«П’ять років я прослужив у роті розвідки, потім був переведений до оперативно-чергової частини. Там мене й застало 24 лютого. Я одразу попросився на “передок”, де став командиром відділення», – розповідає гвардієць.
Боєць боронить Україну під Запоріжжям, у районі активних ворожих обстрілів. На момент бойового зіткнення чергував на посту спостереження.
«До цього в прямих боях я участі не брав. Бувало, зверху “Гради” пролітали, але то таке, – згадує військовослужбовець. – Таке активне бойове зіткнення було в мене вперше в житті».
Гвардійці змогли знайти на радіостанції частоту, на якій спілкувався ворог, і постійно слухали розмови росіян. Спочатку цікавої інформації не траплялося, але врешті-решт бійцям пощастило.
«В один момент почули, що кацапи мають намір кудись висуватися та брати з собою протитанкові “мухи”. Ми ще з одним бійцем-розвідником саме знаходилися на посту спостереження, коли чітко почули голоси, і пішли їм назустріч», – розповідає боєць.
Розвідник ішов першим, сам Микола прикривав його, тримаючись позаду в густій лісосмузі. Раптом Микола почув, що його побратим закричав: «Стій! Хто ви такі?!». Рашисти кричали у відповідь, вимагаючи скласти зброю. Напарник нахилився ніби для того, щоб виконати ворожий наказ, і в цю мить, коли була звільнена лінія вогню, з гущавини метрів за 10 від ворога вискочив Микола – й одразу відкрив вогонь. Тим самим він надав товаришу шанс безпечно відійти.
«Коли напарник відходив, куля влучила в його пістолет. Фактично, зброя врятувала йому життя, хоча зазвичай вона життя відбирає», – дивується Микола.
Після хвилини бою, яка здавалася вічністю, гвардієць отримав важке поранення в плече. Автомат випав у нього з рук.
«Мені довелося залягти під земляним насипом поруч. Лежав і не знав, що з моїми бійцями, що робить ворог. Тим часом рашисти закидали мене гранатами. Я нарахував десь з десяток вибухів РГД, бачив, як деякі з них розривалися в двох метрах. Це якесь диво, що мене не пошматувало», – із здивуванням пригадує Микола.
Спочатку ворог вів шквальний вогонь по лісосмузі, потім стрілянина стихла. Через деякий час боєць почув наближення нашого квадрокоптера. Тоді він зміг дістати телефон і набрати номер свого командира.
«Прибігли мої товариші, також підійшли бійці з роти розвідки. Тільки хотіли мене евакуювати – кацапи знову почали гатити по посадці з кулеметів. Але це тривало недовго – розвідники почали подавляти супротивника вогнем, підключився наш міномет. Мені вдалося відійти. Причому перші чотириста метрів я біг сам. Потім почало крутитися в голові, пересохло в роті – довелося прийняти допомогу товаришів», – розповідає нацгвардієць.
Пізніше з’ясувалося, що Микола зумів поранити одного ворога й «задвухсотив» ще одного. Росіяни відступили, покинувши зброю та речі.
«Сьогодні зі мною все добре, рідні поруч. Лікарі кажуть, що за декілька місяців я знову буду в строю. І обов’язково повернуся, щоб продовжити бити ворога», – сповнений оптимізму та бадьорості, завершив свою розповідь Яструб.
Тэги: