Марина Поліщук
Збирати врожай озимих на правобережжі Дніпра аграріям Херсонщини доведеться не комбайнами, а… сірниками. І так буде правильно, пише golos.com.ua. У цьому переконаний голова обласної Асоціації фермерів Олександр Гордієнко.
«Частина полів у зоні бойових дій палають уже зараз, і сотнями гектарів. Багато замінованих чи всіяних снарядами й іншими боєприпасами, які не вибухнули. Отже, самим власникам буде простіше пустити туди червоного півня, аби ці боєприпаси здетонували й на майбутнє вже не становили загрози. Це спростить і наступ українським військам – їм не доведеться на вигорілих ділянках знешкоджувати міни», – розмірковує Олександр Дмитрович.
На лівобережжі Дніпра збирання озимого ячменю та пшениці в розпалі. Але там виникає інша проблема: куди подіти збіжжя? Адже перекупники не дають за тонну продовольчого зерна більш як 60 доларів, або 2-2,1 тисячі гривень готівкою. А цього вкрай обмаль, аби принаймні окупити витрати на його вирощування.
«Ми вже підрахували, що весь виробничий цикл – від обробітку ріллі та підживлення ґрунту до винаймання комбайна для косовиці й пального для нього – загалом коштує щонайменше 15 тисяч гривень на гектар. Тим часом урожай озимих цьогоріч через посуху нижчий, і на богарі в середньому не перевищує трьох тонн пшениці з гектара. Відповідно, для відшкодування витрат тонну збіжжя треба продавати не менш як за 5 тисяч гривень. Тобто в два з лишком раза дорожче, ніж нині пропонують посередники. Їхні ставки неприйнятні, бо глибоко збиткові для наших хліборобів, – продовжує Олександр Гордієнко. – Тож моя порада колегам така: притримати зерно у власних засіках і поки що нікуди його не вивозити. Багато хто побоюється, що окупанти можуть його викрасти. І справді, такі злочини непоодинокі. Але розтягують збіжжя переважно з елеваторів чи з тих складів, чиї власники евакуювалися. Красти зерно на очах його законних господарів рашисти все ж остерігаються, аби не наражатися на збройний спротив і не збурювати проти себе цілі села».
Виробники Херсонщини все ж сподіваються, що після визволення Таврії закупівельні ціни на зерно вирівняються, і це дасть їм змогу заробити. Адже на світовому ринку тонна продовольчої пшениці коштує далеко не 60, а понад 320 доларів!
Та є ще міркування не тільки суто економічні, а й патріотичні. Продавати зерно з південного степу нині означає, що вивозити його будуть до росії. І тим самим зміцнюватимуть продовольчу безпеку держави-агресора, яка принесла українцям стільки горя й біди.
Ніж зважуватися на такий зрадницький ґешефт, чи не краще піти на жертву й кинути в золотаву ниву сірника?!
Ян Ярчук
