Автор: Альбіна Карман, Інтент

Південно-степову броварню “Дрофа” заснували три роки тому. Підприємство встигло встати на ноги, розробити стратегію розвитку, поповнити свій арсенал багатьма видами пива, у тому числі крафтового. Проте минулого року російські окупанти зайшли в Херсон. Не оминули й “Дрофу”. Як наслідок, розвалена стіна, викрадена машина та багатомільйонні збитки.

Про те, як “Дрофа” пережила окупацію та відновила роботу, говоримо з директором підприємства Володимиром Шеменковим у стінах броварні.

“Дрофа” нашими очима

“Ось місце, де вариться пиво. Ось магістралі, де воно йде далі. Після усіх процесів розливається та йде на продаж. А ось це кіт Микола”, — знайомить мене з підприємством Володимир.

Микола тут поселився ще до окупації, щоб охороняти броварню від мишей.

Обладнання, яке ми зараз бачимо, під час окупації вивозили, аби вберегти від росіян. А після звільнення Херсона ще певний час не повертали, аби вберегти від російських обстрілів, які посилилися, відколи ворог перейшов на лівий берег.

В офісному відділенні досі побиті вікна. Володимир каже, що коли був прильот, то скло сипалось уламками, а працівники, які залишалися на “Дрофі” під час окупації, були саме в приміщенні: “Я навіть не розумію, як не влучило у когось з нас”.

В офісному приміщенні також знайомимось з іще одним домашнім улюбленцем підприємства – кішкою Олею. Її прихистили під час окупації. Оля не проти фотографуватися на відміну від кількох інших працівників підприємства, які за цим спостерігали.

На броварні велике приміщення і, напевно, самостійно на ньому можна було б загубитися. Офіс, виробництво, старий завод, магазин, колишня дегустаційна зала і прохідна кімнатка охоронця, який би залюбки розповідав і розповідав про нові сорти пива та історію України.

Але Володимир веде показати машину співробітниці, яка побита російським снарядом стоїть у дворі підприємства. “Прилетіла ось така штука, — каже, — на щастя, в машині нікого не було”.

“Дрофа” на вигляд доволі пуста. Ми бачимо від сили ще 5 людей, окрім Володимира. Хоча вже знаємо, що до окупації тут працювало 80 людей.

“Дрофа” під час окупації

“Вже 24 лютого ми розуміли, що вони зайдуть. Вже 24 лютого зранку ми знали, що йдуть запеклі бої на мості між двома берегами”, — каже директор “Дрофи”.

Коли окупанти зайшли в місто, підприємство припинило роботу, але працівники приходили щодня, щоб контролювати обладнання. Володимир каже: “Ми розуміли, що відбувається, але не розуміли, що буде далі. Ми не варили нічого, не продавали, але ходили сюди”.

Через певний час місцеві жителі почали ризикувати відкривати свої бізнеси, магазини в умовах окупації, і, за словами Володимира, спочатку ніхто нікого не чіпав. “Дрофа” також відчинилася:

“Це приблизно був кінець березня, початок квітня. Ніхто нічого від нас не вимагав. З рублями ми теж не працювали”, — пригадує директор броварні, — Але потім пішли такі балачки, що, мовляв, якщо до першого липня не перереєструвати підприємство за російським законодавством, то підприємство буде вважатися безглуздим і його заберуть. Принципова позиція власників була така: ми нізащо не будемо перереєстровуватися”.

– Коли настав найкризовіший момент після 24 лютого?

– Це було 7 жовтня.

Саме до 7 жовтня броварня ігнорувала росіян, які просили підприємства реєструватися за їхнім законодавством. Спочатку відтягнули на місяць, потім ще на один, потім отримали ультиматум — 1 жовтня кінцевий термін перереєстрації. Але і тоді “Дрофу” не перереєстрували.

“До 7 жовтня стояли українські термінали й ми сплачували українські податки. А 7 жовтня зайшли люди з якимись розпорядженнями й повністю поставили свою бухгалтерію, виконуючого обов’язки директора, службу охорони. З 7 жовтня по 11 листопада росіяни фактично розграбовували господарство. Ми не мали ніякого дотику до того, щоб контролювати цей процес”, — каже Володимир.

Він пригадує, що росіяни хотіли відновлювати підприємство. З того моменту керівництво броварні попередило усіх своїх підрядників, що не потрібно нічого робити та виготовляти. Фактично просили зупинити роботу. Також росіяни заборонили тим працівникам “Дрофи”, які залишилися, спілкуватися з власниками (двоє власників “Дрофи” Олег Коноваленко та Юрій Залинський на той момент були за кордоном) і, за словами Володимира, сказали, що хто буде саботувати усі їхні процеси, той поїде на катівню.

Проте Володимир продовжував спілкуватися із власниками: “Я виходив до кафе і телефонував з іншого Wi-Fi”.

– Тобто фактично процес роботи підприємства був припинений?

– Окупанти своїми правилами розкидались. У той період вони тут розпоряджалися.

Наразі всю інформацію директор підприємства передав Службі безпеки України, тому деяку інформацію, яка відома про росіян, що перебували на території “Дрофи”, не розголошує, щоб не завадити слідству.

“Дрофа” після звільнення

Володимир підсумовує, що загалом все обладнання після окупації залишилося на місці, але такі речі як відеореєстратори та комп’ютери росіяни все ж вкрали. Їхній названий керівник служби безпеки також “віджав” у підприємства службовий автомобіль.

Відновлюватися після окупації підприємству важко. Якщо до 24 лютого 2022 року на “Дрофі” працювало понад 80 працівників, під час окупації – мінімум був 50-60 людей, то зараз усього 18. Та і збитки підприємства через росіян, за словами Володимира, складають приблизно 9 мільйонів гривень.

Відео прильоту, який пошкодив стіну підприємства. Відео: Володимир Шеменков

– Яку кількість пива виробляли до окупації та після деокупації?

– До окупації ми могли виробляти до 100 тонн за півтора місяця. Після деокупації втричі менше. Купівельна спроможність дуже низька.

– Який зараз стан виробничого підприємства?

– Скрутний. Стратегія зараз – вижити.