Херсонець Віталій Урбанський (на фото) розповів про те, як обороняли Антонівський міст у перші дні війни, і про нинішню ситуацію на Південному (Миколаївському) напрямку. Пресслужба партії «Свобода» підготувала інтерв’ю з побратимом, який боронить рідну землю в лавах 124 окремої бригади територіальної оборони.
До війни Віталій Урбанський працював на комунальному підприємстві рідного міста, був депутатом Херсонської міської ради минулого скликання та, як сам каже, культивував на Херсонщині все українське.
«Я взагалі мирна людина, але ж вони до мене додому приперлися!» - каже про рашистське вторгнення 24 лютого цього року.
«Повномасштабна війна застала мене у рідному Херсоні, - розповідає Віталій. - Так сталося, що ще у середині січня цього року я підписав контракт із ЗСУ та пішов на кадрову службу до 124 бригади територіальної оборони (Херсонська область). Відчував, що може бути повномасштабна війна, адже вже із грудня минулого року у суспільстві обговорювали можливу повномасштабну агресію Московії.
…24 лютого о 5 ранку телефонним дзвінком зі штабу нашої військової частини мене сповістили про початок вторгнення ворога. Швидко одягнувся, узяв найнеобхідніші речі і поїхав у штаб.
Підрозділи з особовим складом перемістилися у пригород Херсона для обліку та комплектації резервістами та для підтримки та допомоги основним силам ЗСУ, які обороняли Антонівський міст. Розклад сил був приблизно 1 до 15 не на нашу користь. За три дні міст п'ять разів переходив то до нас, то до ворога. На жаль, величезна кількість військ агресора далася взнаки.
На нашому Південному (Миколаївському) напрямку зараз, а саме з 5 серпня, - неспокійно. Ворог намагається постійними артобстрілами тиснути на наші війська та не давати нам змоги накопичувати сили. Щоправда, у них це не дуже вдається. Адже наша розвідка набагато краща та більш професійна. До того ж нам допомагає місцеве населення - надає маршрути пересування ворога, координати скупчення ворожих боєкомплектів та штабів.
Ворог же намагається за старою радянською тактикою брати кількістю - кидає під обстріли своє "живе м'ясо". Для нас же життя військовослужбовця має найбільшу цінність. Українські війська дають відповідь і в свою чергу накривають позиції орків. Але відмінність у тому, що ми накриваємо їхні позиції із унікальною точність за допомогою даних від мешканців. А орки часто обстрілюють хаотично або спеціально обстрілюють цивільну інфраструктуру наших міст та сіл.
Кістяк нашої бригади складають херсонці. Кадрові військовослужбовці (не мобілізовані) усі з Херсону. У всіх наших палають очі щодо звільнення Херсону та області. Усі налаштовані саме на це. У розмовах із побратимами по бригаді, які із інших областей, постійно розказуємо про красу та побут нашого краю. Вони бачать та розуміють, як нам, херсонцям важливо звільнити свою область».
Віталій вірить у нашу перемогу до кінця року.
«Особисто я буду боротися до останнього москаля, впевнений, побратими розділяють мою долю».
До речі, 27 червня Віталій Урбанський отримав нагороду - нагрудний знак «Срібний хрест» за вагомий військовий внесок. А з 4 серпня йому присвоїли звання молодшого сержанта.
Тэги: