Щоденний обстріли Херсону з лівого берегу російськими окупаційними військами роблять життя мирних жителів міста неможливим. Під обстріли РСЗО потрапляють жилі будинки, черги в магазини, котельні та лікарні. Багато хто з містян не витримують цей жах і виїжджають до інших регіонів, але багато наших земляків залишаються.

Херсонець Vital Ustas розповів у соціальній мережі про життя тих, хто залишився у місті. Це лонгрід, але дочитайте його до кінця.

Кожен, хто залишився в місті, помітив, що обстрілів побільшало і їхня інтенсивність зросла. Принаймні на Острів прилітає вже не раз на день, як раніше, а буває, що три чи чотири. Слава Богу, що наш мікрорайон не так щільно забудований, тому найчастіше потрапляють у двори будинків, що призводить до чергового вильоту скла, яке ще залишилося чи нещодавно вставлене замість колишніх. Хоча все частіше мешканці застосовують для закриття вікон та балконів не скло, а дсп-плити та плівку. Плівка теж рветься від вибухів, але набагато легше знову прикріпити на місце або замінити. У нас у будинку після першого прильоту «граду» у двір 1 грудня вилетіло шість вікон на балконі, і ми заклали їх щільною силіконовою плівкою, яку придбали ще до війни. Склопакети на кухні та на балконі залишилися цілими лише тому, що ми не закриваємо їх на засувку. Після вибуху двері та вікна просто відкрилися навстіж. Так само забили плівкою, фанерою та мішками з-під борошна пару вікон у під'їзді. Інші під'їзні вікна такими ж підручними матеріалами закрили інші мешканці.

Але ми раділи недовго. 12 грудня о 14.00 я почув до болю знайомі глухі «тух-тух-тух» з півдня. У таких випадках реакція завжди одна: я кричу "Гради!", і ми з дружиною забігаємо в невеликий коридор нашої малосімейки. Через секунд 5 після цього за вікнами пролунало кілька майже одночасних вибухів, останній з яких був найстрашнішим!

Щойно стихло - за вікнами почувся звук склопаду (може, я вигадав нове слово, хоча аналогія зі сніго- і каміння-падом буде не вірною, тому що останні – природне явище на відміну від рукотворного склопада). Скло сипалося ще з півхвилини, і додався новий звук – з перебитих труб опалення стікала вода.

Приліт ракети «граду» припав на кілька десятків кроків від першого, і тепер більше постраждав сусідній під'їзд. Усі звичайні вікна вилетіли і більшість склопакетів. У нашому під'їзді теж побило вікна та порвало нещодавно натягнуті плівки. В одній квартирі відірвало пластикову раму балкона – вона зависла на трубах сушарки для білизни. У нас вибило три шибки і порвало три плівки.

Треба сказати, що ми купували цю малосімейку доньці 4 роки тому, коли навіть припустити не могли, що житимемо в ній самі. І нас все влаштовувало, окрім старої ще радянської дерев'яної рами на балконі. Двічі зважувалися на те, щоб зробити склопластиковий балкон, але чомусь відкладали. Тепер ми зрозуміли, чому. Дерев'яна рама хоч і «гуляє» під час вибухів, але залишається на місці. А вибите скло легко замінюється на плівку за допомогою штапиків або великого степлера. А от у наших сусідів зверху, наприклад, учора вилетіли вікна склопакету на балконі. І тут штапиками та степлером вже не відбудешся, хіба що скотчем плівку до пластикової рами прикріплювати. Тож радіємо, що не витратили великі гроші на балкон раніше!

Лайфхак!

На два вікна у нас не вистачило плівки і ми заклали його великим і міцним пакетом для сміття (виходить, що плівка в два шари). Тому добре б заздалегідь придбати такі пакети, якщо раптом доведеться терміново закривати хоча б на якийсь час вікно після обстрілу, а плівки під рукою немає.

Загалом до самого темряви у дворі лунав звук падаючого скла і стукіт молотків – мешканці вибивали залишки вікон (весь двір тепер в уламках) і забивали вікна – хто плитами дсп, хто фанерою та картоном, хто плівкою. Поки ми працювали на балконі – наші хлопці працювали по вогневих точках ворога. Звуки відльотів з нашого боку майже не припинялися протягом години, поки ми не побачили, як далеко, приблизно в районі Олешок, піднявся величезний чорний димний гриб. Не знаю, куди потрапили наші артилеристи - до складу БК або в пальне, але диміло знатно години зо три, та так, що вийшла ціла хмара, що розтеклася далеко по небу. І після цього до години десяти було тихо.

Увечері, вигулюючи собаку, побачили, що ракети «граду» так само прилетіли ще як мінімум у три місця – під будинок перед нашим та під будинок за нашим.

Причому один із прильотів припав прямо в машину «Газель», припарковану на майданчику, і поряд з нею згорів ще «Мерседес». Приїжджали бригади пожежників та медиків, гасили та рятували. Що там з жертвами чи пораненими сказати не можу, так само не знаю, чи є постраждали в будинку.

Уранці 13 грудня побував на місці трьох прильотів. Цікаво те, що труба від «граду» під нашим будинком увійшла в землю майже вертикально, з невеликим нахилом на південь, хоча так просто не може бути. Швидше за все, труба від ракети проламала цегляну огорожу, і тому змінився кут входу. Ще один вагомий шматок від неї я знайшов метрів за 20 від місця падіння. Осколками поранило жінку на першому поверсі.

При попаданні ракети до «Газелі», яка працювала на пропані, стався вибух та пожежа. Кузов машини просто вивернуло навиворіт, а жерсть від неї не знаю куди поділася. Навколо валялося кілька пар взуття, які не постраждали від пожежі, мабуть, їх просто викинуло з машини під час вибуху. Поруч «Мерседес» - густо посічений осколками і вигорів повністю.

Третій приліт припав на клумбу між будинками і завдав не меншої шкоди у вигляді розбитих вікон. Куди ще не знаю, не читав і не бачив.

Після кількох годин затишшя приблизно о 18.00 ми почули глухий звук одиночного відльоту «звідти» і за кілька секунд свист та вибух. Як завжди, сховалися в коридор і нарахували до 8 прильотів по нашому району, і судячи з гучності – в межах нашого кварталу. Не такі страшні міномети, як «гради», скажу я вам. З мінометів йде робота одиночними, є якісь паузи, інтервали, є час щось зробити – краще сховатися, просто вийти в під'їзд, де гарантована безпека. При «градах» такої можливості немає – прилітає все і відразу, і навіть вихід з квартири до під'їзду не гарантує нічого.

У людей у будинку на перших поверхах знову посипалися вікна, але в нас і шибки, і плівка залишилися на місці, слава Богу.

Ніч пройшла тихо… для мене. Тому що років з два сплю в берушах (через два десятки років роботи в охороні розвинувся дуже чуйний сон). Без них я, напевно, взагалі б не спав, як часто не спить ночами дружина. Вона чує все - відльоти та прильоти, і, звичайно, сон це не покращує.

Хоча ось на звуки «градів» (їхнього відльоту з лівого берега), коли працюють по нашому району, прокидаюся навіть я в берушах. І ми так само встигаємо забігти до коридору до вибухів. Ось такий цікавий квест-тест на виживання!

Іншим мікрорайонам та районам міста теж постійно дістається. Антонівка, Кіндійка, ХБК (особливо страшні сюди прильоти, з пожежами та жертвами), Консервний, Воєнка, Речпорт – під частим вогнем рашистської стовбурової артилерії та РСЗВ. Щодня та щоночі прилітає на Нафтогавань та Гідропарк.

В останніх двох ситуація вкрай складна. На Нафтогавані вже більше місяця немає електрики, а днями наші ЗМІ опублікували інформацію, що на Великому Потьомкінському острові висадився рашистський десант. З якою метою – незрозуміло. Там йде прибережна смуга дач, а далі в основному очерет, острів практично повністю зарослий. Сховатися там ніде, окрім як у невеликих та/або хлівких дачних будівлях, а закопатися неможливо, в ями одразу надходить вода. Але мінометами вони звідти вже стріляють, ми це добре чуємо. Можна лише поспівчувати тим людям, хто вирішив перечекати обстріли на дачах – рашисти там творять, що хочуть. Та ще й прикриваються дачниками, як заручниками, під час обстрілів. При спробі залишити Потьомкінський острів загинула жінка. Вони з чоловіком на моторному човні наважилися переплисти рукав Дніпра на Малий Потьомкінський острів, щоб повернутися звідти до Херсона. Кулеметна черга в спину обірвала її життя, коли вони вже пропливли середину річки. Чоловік не постраждав.

Три історії, розказані мені знайомими.

Залишився живий, отримавши лише легку контузію і одразу з'їхав до іншого району.

А в Антонівці парафіяльний священик (мій знайомий) служив недільну літургію. Людей прийшло дуже мало, чоловік сім. І під час богослужіння снаряд прилетів до городу сусіднього будинку. Як сказав потім батюшка, показуючи досить великий, з палець уламок, загорнутий у хустку: «Я вперше в житті дякував Богові, що на службі мало народу. У храм влетіло два уламки. Перший пролетів повз стоячих і врізався у великий старовинний годинник у вівтарі, за два кроки від мене. Другий, так само «прослизнув» між людьми і вп'явся в стіну. Але ще багато цих «подарунків» різного розміру посікли дах та купол храму”.

У смт Білозерка з тиждень тому при роздачі гуманітарної допомоги прилетіли кілька ракет «граду». Як розповіли мені очевидці, був один загиблий і кілька поранених – жінці уламком відрізало вухо, а хлопцеві чотири уламки влетіли в спину. Їх дістали, але він втратив чутливість ніг нижче колін, не зможе ходити.

Дістається і селам правому, високому березі Дніпра – Дніпровському, Велетенському, Кізомису.