Дарина Лапіна
Херсон сьогодні відзначає свою 247 річницю. Сьогодні незламне місто-герой продовжує триматися й жити, попри щоденні обстріли окупантів.
Затишне місто на Дніпрі – Херсон, до великої війни його дні народження були наповнені звуками музики, гамором неквапливих розмов та дитячим сміхом. Тепер же через російську агресію місто заповнюють інші звуки – вибухів та свисту ворожих снарядів.
Сьогодні вулиці Херсона майже безлюдні, але на них, як і раніше, майорять жовто-блакитні прапори. Попри біль та втрати, місто живе. І пам’ять про полеглих героїв, які ціною власного життя боронили рідне місто, назавжди лишиться в серцях херсонців. Пам’ять про побратимів, які загинули 1 березня 2022 року в боях за Херсон, сьогодні вшанували військовослужбовці 34-ї бригади берегової оборони спільно з представниками Херсонської ОВА та Херсонської МВА.
«У Бузковому парку та біля Херсонського ліцею відбулися покладання квітів і хвилина мовчання. Саме там херсонці, які долучились до оборони міста прийняли свій останній бій, стримуючи переважаючі сили ворога та проявивши мужність, яка стала символом незламності Херсона.
Їхня жертва – це фундамент нашої боротьби. Ми пам’ятаємо кожного, хто віддав життя за Україну, і продовжуємо їхню справу – боремося, аби Херсон і вся наша держава були вільними.
Вічна слава героям!», – йдеться у повідомленні 34-ї окремої бригади берегової оборони морської піхоти.
У соцмережах херсонці згадують, яким запам’ятали рідне місто до початку повномасштабного вторгнення. Зокрема, що у 2021 році Херсон отримав одразу декілька нових локацій, серед яких музичний фонтан та спортмайданчик у парку «Херсонська фортеця».
У коментарях херсонці писали, як сумують за рідним містом та бажали йому нарешті здобути довгоочікуваний мир, а дехто навіть присвячував вірші.
Оксана Яхиханова: «Я бажаю нашому Херсончику найкращий подарунок – це закінчення війни».
Makarov Roman: «З Днем народження, моє рідне місто!».
Діліон Наталія: «Наш український Херсон, ми обов’язково будемо разом».
Оля Оля: «Рідненький, тримайся, все буде добре».
Юлия Луговская:
«Перебиті ноги й руки,
Понівечен образ мій,
Я терплю щоденні муки…
Все одно я ще живий!
Мої очі дерев’яні,
Дрони, як той птах лихий
Та майбутнє як в тумані..
Але все одно живий!
Кожен день ,,Тривога,, виє,
Отакий от ,,руський мир,,..
Не втрачаю я надію..
Я живий і до сих пір..
Я незламне місто волі!
Не схиляю голови.
Не скорюсь зледеній долі..
Я – Херсон!І я живий!!!
Ю. Луговская».
Головне фото: фейсбук/Дмитро Скороходов; у тексті: 34 окрема бригада берегової оборони Морської Піхоти, Дмитро Піддубний
Марина Поліщук
