Марина Поліщук
У російському полоні перебувають тисячі цивільних українців, зокрема з Херсонщини. Один із них – Володимир Якименко, житель Чаплинки. Уже 8 років він є бранцем Кремля.
Володимир – таксист, був активістом «Антимайдану». Після вторгнення РФ на Донбас він був волонтером, допомагав українським бійцям на Донбасі, також вивозив кримчан, які з 2014 року залишали півострів через російську окупацію.
Окупанти затримали чоловіка 11 червня 2017 року, коли він перетинав адмінмежу з Кримом. Але про це стало відомо лише восени 2019 року, коли в ефірі «Громадського радіо» виступила дружина Володимира – Олена Якименко. На той час окупаційний суд вже засудив чоловіка до 15,5 років колонії нібито за перевезення наркотиків.
«Ми вважаємо, що його підставили, і що з російської сторони дізналися про його діяльність. Він багато чого висвітлював у соцмережах, у нього багато світлин з військовими та людьми з Верховної Ради», – зазначила жінка.
За словами пані Олени, Володимиру підкинули наркотики, щоб був привід затримати. Насправді ж під час допитів, які супроводжувалися тортурами, від чоловіка вимагали, щоб він розповідав про військових ЗСУ і представників влади, які з ним були на фотографіях у соцмережі. Вимагали розказати про розташування ЗСУ на кордоні з Кримом, дати номери телефонів певних осіб.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Жінок із ТОТ Херсонщини затримують на адмінкордоні з Кримом: окупанти шукають «шпигунів»
Чонгар, Володимир Якименко – перший ліворуч. Архівне фото з фейсбук-сторінки чоловіка/hromadske.radio
«На країну-агресора не буду працювати»
Наразі Володимир Якименко вже 9-й рік перебуває в російській колонії в Саратовській області. Виданню Zmina вдалося дізнатися безпосередньо від чоловіка про те, в яких умовах його утримують, яке ставлення до українців в колонії, чи вдається їм підтримувати зв’язок з Україною.
Окупанти тримають Володимира в так званих суворих умовах тримання (російською – СУС) у виправній колонії № 4 міста Пугачов Саратовської області. У приміщенні розміром 70 квадратних метрів живуть 84 людини. Прогулянка – три години на день. Хтось із в’язнів потрапляє в суворі умови раз на рік, хтось – раз на 2 роки. Якименка поміщають сюди щомісяця. Основна причина – принципова відмова працювати в колонії.
Раніше чоловіка дуже часто відправляли до штрафного ізолятора (ШІЗО). Але після того, як він порізав вени на знак протесту проти умов утримання, до нього почали допускати адвоката. Згодом той домігся, щоб його вивели із ШІЗО й перевели до СУС.
Зв’язок Володимира з Україною офіційно відсутній. Він має право на передачу двічі на рік, але передати її немає кому. Листи отримує, але з великим затримуванням і тільки ті, які пишуть з території РФ.
Чоловік страждає на постійний біль у шлунку через погане харчування. Він каже, що годують у колонії дуже погано. Хліб сірий, із борошна з фуражної пшениці. Іноді зерно заражене паразитарним головневим грибком, тоді хліб смердить оселедцем.
Попри те що через постійне перебування в ШІЗО та СУС стан здоров’я Володимира суттєво погіршився за час ув’язнення, жодного лікування він не отримує. За його словами, коли він звернувся до співробітника колонії по допомогу, той відповів, що його немає кому водити на лікування. Він розповів, що коли час від часу колонію перевіряє спеціальна комісія, то керівництво звітує їй, що ліки в колонії є, і навіть показує їх, але коли ліки потрібні для лікування в’язнів, то їх ніби немає.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Стан здоров’я – критичний»: жителі Херсонщини у російському полоні не отримують лікування
Володимир каже, що співробітники ШІЗО часто провокують ув’язнених українців, називаючи «нацистами-хохлами». Керівництво колонії тисне на Якименка, оскільки він категорично відмовляється працювати. Каже, що совість не дозволяє переступити через свої принципи:
«На країну-агресора не буду працювати. Із часів Київської Русі козаків майже не брали в полон, тому що їх простіше вбити, чим годувати, бо вони в полоні ніколи не працювали».
Начальник колонії заявляв, що принципово змусить Володимира працювати. Через це чоловік різав собі вени – один зап’ясток досі занімілий.
Володимир і досі спілкується, як він каже, херсонським суржиком. Тож охорона часто прискіпується до нього й через це.
За словами Володимира Якименка, у колонії утримують чимало цивільних українців: з Херсонської, Запорізької областей, Криму, трохи є жителів Донецька та Луганська. Військових теж чимало. Іноді іншим бранцям вдається приходити до Володимира під приводом щось полагодити в СУСі. Через них чоловік дізнається, що відбувається у в’язниці.
Щодо новин ззовні, а особливо з України, то це величезна проблема. Ув’язненим можуть цілими днями показувати російську пропаганду по телебаченню. Лише іноді можна отримати якусь інформацію через тих, хто нещодавно потрапив до колонії, каже Володимир.
Він також розповів, що загалом на політв’язнів, які мають проукраїнську позицію, дуже тиснуть. Мало таких, хто може вистояти після тортур, побиття, знущань і не зламатися. Наприклад, під час кожного обшуку людину повністю роздягають, знімають на камеру й кажуть, що якщо буде «багато обурюватися», ці записи підуть в інтернет.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Їхній висновок – ніби я активно запобігав входженню російських військ в Херсон»: перше інтерв’ю Володимира Миколаєнка
Але найбільше дух падає не від цього, каже Володимир, а тоді, коли бачиш, що тих, хто сидить по 3, 4, 6 років, міняють, а хто довше – ні.
«Здається, що ти нікому не потрібний, країні нашій. Хотілося б, щоб влада звернула на нас увагу і забрала, як тих, хто утримується кілька місяців або років. Але ж дивишся – наступний обмін, а нас знову в списках немає. Падаємо духом. Несправедливо це. Але все одно віримо, що рано чи пізно повернемося. Здоров’я вже не те, хронічні хвороби після цих ізоляторів, умов. Але ми надіємося, що повернемося додому живими», – каже Володимир.
***
Близькі Володимира Якименка повідомили виданню, що стосовно обміну звертались у Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, у Національне інформаційне бюро, до Омбудсмана.
«У списках він був ще до початку повномасштабного вторгнення. Але, як бачимо, саме цю категорію увʼязнених дуже тяжко повернути. Слава Богу, останні обміни дають надію на те, що все-таки це можливо, тому сподіваємося», – кажуть рідні політв’язня.
На головній світлині: Володимир Якименко до полону. Архівне фото з фейсбук-сторінки чоловіка/hromadske.radio
