Ян Ярчук
Його шлях на фронті почався, коли йому було майже 19. Його історія – це не просто бойовий досвід, це про виживання та постійну боротьбу. Він пройшов пекло Дніпровських плавнів, отримав три тяжкі поранення і став Героєм України у 23 роки.
Далі – історія бійця ССО Кекса, яку розповіли на сайті «Української правди». Кекс родом з Херсонщини, невеличкого села, що нині перебуває під російською окупацією. Бойовий шлях його також пов’язаний з Херсонщиною. Він пройшов Кринки й острів Великий Вільховий (раніше – Великий Потьомкін).
У його житті були довгі місяці виживання в Дніпровських плавнях, операція біля Антонівського мосту, порятунок дружніх сил з оточення біля Веселого, деокупація правобережжя Херсонщини, а згодом – Курщина.
Кекс пішов до армії у 2020-му, майже в 19 років. Потрапив до Сил спеціальних операцій. Спочатку він був зв’язківцем, а потім став заступником командира групи, а згодом – виконував обов’язки командира. Після третього поранення, яке він отримав у Кринках, він не залишив армію – став інструктором.
У грудні 2024 року Кекс отримав звання Героя України. Водночас військовий говорить, що найкращі моменти в його житті – це не отримання новин про нагороди, а час, коли побратими були живі.
З окупації виїжджали у килимах
У березень 2022 року Кекс брав участь у боях за село, назва якого безпекових причин не озвучується.
Тоді спецпризначенці навіть не доїхавши до села, нарвалися на російську колону з 80 одиниць техніки. Тоді їхнього командира взяли в полон, а Кекс разом з побратимом отримали поранення, але змогли вибратися.
Хлопці вирушили до найближчого села, яке вже було під контролем росіян.
«Люди нас годували, заховали снарягу, придумали нам легенду», – згадує хлопець.
За кілька днів чоловік, який евакуйовував цивільних із прифронтових територій, погодився допомогти спецпризначенцям. Їх, поранених, замотали в килими і вивезли з окупації.
«Нас вивозили в коврах. Ми залізли під них, машину навіть ніхто не зупинив», – говорить військовий.
Колону з 80 одиниць, на яку нарвалася група Кекса, згодом знищили українські пілоти, а його командила, який потрапив у полон, обміняли.
Операції на Херсонщині і два поранення
Під час осіннього контрнаступуу 2022 році на Херсонщині, Кекс брав часть у деокупації населених пунктів Наталине, Новобратське, Петрівка, Хрещенівка, Петропавлівка, Шевченкове, Нововоскресенське.
«Ми тоді звільнили п’ять сіл без єдиного пострілу», – згадує Кекс.
Далі на бійця чекали Дніпровські плавні, де він воював і в 2023-му, і в 2024-му році.
Восени 2023 року бійці ССО висадилися на острів Великий Вільховий, де під час зачистки потрапили під прицільний мінометний обстріл.
Тоді 80-ої міни влетів Кексу в спину. Кекс загадує, як на адреналіні ще зміг сам добігти до точки евакуації.
«Маршрут обстрілювали дві доби – і мінами, і «Градами», і фосфором. Але, слава Богу, далі вже їхали на човні – і за десять хвилин я був у лікарні», – розповідає Кекс.
Третє і найважче поранення трапилося з ним того ж року в Кринках.
Група Кекса мала провести бійців морської піхоти через річку, вивести їх на штурм і зачистити російські позиції. Кекс прикривав побратимів вогнем із РПГ, але отримав поранення.
«Мене вигнуло, кинуло на землю. Я відчув адський біль. Далі – як у тумані. Побратими розповіли, що я хвилин десять провалявся без свідомості… Почалася стрілкотня, побратими прикривали мене і витягали під обстрілами. Один отримав кулю – вона прошила руку і зайшла в стегно».
Куля пошкодила Кексу кишківник, зачепила сечовий міхур та апендикс. У лікарні його швидко прооперували й відправили вертольотом в Одесу.
«У мене такі плани були геніальні, а мене ранило. Я ще хотів побігати, і бац – третій раз. Думаю, бл*ть, скільки можна?», – говорить військовий.
Кекса тягнуло на фронт до своїх. І через рік він повернувся у стрій і знову був поруч із побратимами. Згодом він поїхав на Курщину.
«Те, що я роблю – правильно, і це найголовніше. Сидіти в тік-токах, знімати відосики, кидати репости, в качалку ходити – безпонтова двіжуха, як на мене», – говорить військовий.
Фото: ССО
Марина Поліщук
