Геннадій Лагута про окупацію Херсонщини: "А яка моя провина? Я пропрацював на посаді голови облдержадміністрації кілька місяців"

На четвертий місяць війни президент Володимир Зеленський озвучив страшну статистику: російські війська контролюють близько 20% території України або 125 тис. квадратних кілометрів. Нагадаємо, попередні вісім років окупації Донбасу росіяни утримували понад 43 тис. квадратних кілометрів української землі. Отже, за останні три місяці окупанти фактично потроїли свої «здобутки», просунувшись далі, ніж планував Путін у рамках так званої «спецоперації».

Легкою здобиччю для росіян стала Херсонська область, що межує з анексованим Кримом. 696 населених пунктів разом із Херсоном вдалося окупувати менше, ніж за тиждень. Це у бесіді з «Главкомом» підтверджує начальник Херсонської обласної військової адміністрації Геннадій Лагута. Остаточної відповіді, чому так сталося, досі не має навіть вище керівництво країни.

«Російську армаду, яка заходила через два контрольні пункти в’їзду-виїзду («Каланчак» і «Чонгар» – «Главком»), ніхто не зміг би втримати», – констатує Лагута.

За даними видання «Настоящее время», на день вторгнення у Криму розміщувалось близько 90 тис. російських військових, а лише у перший день наступу на Херсонщину висунулися близько 35 тис. з них. Разом з тим, їм протистояло лише 15 тис. українських військових на Херсонщині. Підрозділи Збройних сил України, як заявив військовий аналітик Сергій Грабський, змушені були чинити «хаотичний опір» і відходити. Експерт не виключає, що у питанні швидкого просування російських військ на Херсонщині могли зіграти й суб’єктивні причини. Серед них недбалість, байдужість до завдань чи навіть зрада.

«Главком спілкується з головою Херсонської обласної військової адміністрації на четвертому місяці окупації. Чиновник працює в евакуації, проте досі тримає зв'язок зі своєю областю. Лагута володіє інформацією про «сходку», зібрану днями посланцем Путіна у захопленій Херсонській ОДА, розповідає про спроби росіян запровадити обіг рубля, пояснює, як Україна здійснює пенсійні та інші виплати мешканцям окупованих районів, а також дає оцінку меру Херсона Ігорю Колихаєву, який досі залишається у місті.

Війна застала мене вдома. О 5 годині ранку розбудив телефонний дзвінок від начальника патрульної поліції Херсонської області. Я миттєво набрав командира нашої бригади прикордонників, який дослівно сказав: «Миколайовичу, мої позиції обстрілюють «Градами». Почалося». Далі я викликав водія, з яким іще по темному Херсону добралися до мого службового кабінету. Було близько 5.30 год. Через пів години з’їхалися заступники. Потім приступили до виконання мобілізаційних та інших команд, пов’язаних із підготовкою до запровадження воєнного стану.

Катастрофа! У душі творилися незрозумілі речі. Я не знав і не вірив, що Росія здійснить повномасштабний наступ. Включно до 23 лютого займався аеропортами, дорогами, дитячими садочками, басейнами. Словом, новітньою Херсонщиною, яку планували презентувати до кінця цього року.

Жодних команд не надходило. Прохання, які одержували від військових щодо комплектування батальйону територіальної оборони, спільно вирішували з головою обласної ради, виділяли на це кошти з місцевого бюджету. Тим паче 23 лютого, коли президент оголосив в країні надзвичайний стан після визнання Росією так званих «ДНР» і «ЛНР», у Херсоні ми зібрали Раду оборони області. Там доповідали наші військові, і ніхто з них мені нічого не сказав, що завтра, 24 лютого почнеться війна. 23 лютого я засинав з думкою про запуск «Урбан-парку», який збиралися відкрити 1 травня на Херсонщині.

Розумієте, у мене, як посадової особи, немає права на емоційні рішення – робити те, що заманеться. Є накази і постулати, які необхідно виконувати і дотримуватися. Коли Служба безпеки та поліція доповіли, що російські танки заїхали до Нової Каховки і наближаються до Херсона, ми знищили всі таємні документи і близько 15 години 24 лютого 2022 року я останнім покинув будівлю облдержадміністрації. Виїхав на заміський пункт управління. Однак туди не доїхав, оскільки окупанти танками захопили дорогу. Довелося переночувати в області і на ранок 25 лютого знову повернувся до Херсона. Того дня з міста виходила 124 бригада територіальної оборони і 59 бригада ЗСУ. Лише після цього я зі своїм заступником Миколою Якименком остаточно покинули Херсон.

Наполягав спочатку і зараз стою на цій же позиції: причиною швидкої окупації Херсонської області виявилася російська армада, яка заходила через два контрольні пункти в’їзду-виїзду і яку ніхто не зміг би втримати. І армія, і спецслужби, і поліція зробили правильно, відійшовши на кращі рубежі. Це дало можливість запобігти окупації Кривого Рогу, Миколаєва, Запоріжжя, а не загинути всім у Херсонській області.

Так буває на війні: іноді ворогу здаються території, щоб зберегти армію, яка потім відвоює займані території та вижене окупанта зі своєї землі.

Що стосується підриву мостів, це питання я ставив перед військовими. Із перших днів війни казав, що треба підірвати Антонівський міст, а також залізничний міст у Херсоні. Військові мене підтримали, але не вийшло.

Ні. А яка моя провина? Я пропрацював на посаді голови облдержадміністрації кілька місяців (Лагута призначений президентом 26 жовтня 2021 року – «Главком»), щоденно по 15 годин на добу. Повертаючись до того, що сказав вище: Херсон залишив 25 лютого. Тоді у місті не залишилося жодних органів влади та української армії. До речі, того дня я дав пораду міському голові Ігорю Колихаєву також залишити Херсон. Тим паче, що ми знайомі 20 років.

Ні, звичайно. Усі мери та їхні заступники мали виїхати, перед цим записавши звернення до населення. Людям варто було роз’яснити, щоб не панікували, також намагалися залишити окуповані території. А в кінці звернення представники мали б запевнити, що обов’язково повернуться. Адже це війна.

В ОДА розмістилися представники російської ФСБ, Росгвардії та колаборанти. Наші ж працівники не співпрацюють з окупанційною владою, сидять по домівках, працюють віддалено. Із ними маємо зв’язок, дізнаємося про поточний стан справ.

З початку війни переїхав до Миколаєва. Потім, коли зі сторони Дніпропетровської області ЗСУ деокупували 26 населених пунктів Херсонщини, виїхав до Кривого Рогу. Зараз перебуваю знову у Миколаєві. У Кривому Розі працює мій заступник; там же облаштовано великий гуманітарний хаб із п’ятьма точками видачі продукції.

З точки зору війни і всього цього безумства, то найважче населеним пунктам на лініях Миколаївської і Дніпропетровської областей. Це Високопільська, Нововоронцовська, Кочубеївська тергромади – там постійні обстріли, попри те, що їх звільнено. Є села, в яких відсутня вода, світло, медикаменти та їжа. Люди якось намагаються виживати, оскільки немає жодного офіційного «зеленого коридору».

За час окупації області жодного «зеленого коридору» на в’їзд гуманітарної допомоги (медикаментів та продуктів харчування) і на вивезення населення не було. При цьому віцепрем’єр Ірина Верещук і представники Офісу президента все робили для цього можливе. До речі, у Миколаєві і Кривому Розі стояли сотні фур, набиті гуманітарною продукцією, які були готові їхати на Херсонщину. На жаль, окупанти не дали «зеленого коридору». Усе що вдалося доставити, везли волонтери партизанськими стежками або через ворожі блок-пости легковими автомобілями.

«Херсонщина не обговорюється – там Крим допомагає». Приблизно таку позицію окупантів переказала мені Ірина Верещук. Загарбник штучно створив гуманітарну проблему на Херсонщині, довівши людей до відчаю, щоб вони йшли за російськими подачками. Жорстока та цинічна історія.

Розповім з чого все почалося. На початку березня 2022 року росіяни приступили до залякування депутатів Херсонської обласної ради, які не встигли виїхати. Тиснули на них, аби ті проголосували за створення так званої «Херсонської народної республіки». 12 березня через zoom-конференцію ми провели сесію, на якій одностайно проголосували за те, що Херсонщина – це Україна. Тим самим позбавили окупантів скористатися інструментом місцевого самоврядування.

Тоді окупаційна влада задумала провести псевдореферендум. Вони почали істерично виманювати у мешканців краю паспортні дані. Зокрема, переписують дані на блок-постах, гуманітарку видають лише за паспортами, надають одноразову допомогу у розмірі 10 тис. російських рублів в обмін на паспортні дані, сімкарти мобільних операторів Росії продають за 70 російських рублів за умови паспорта і 220 рублів – без документів.

Між іншим, кілька днів тому окупований Херсон відвідав заступник глави адміністрації президента Росії Сергій Кирієнко. Під час так званого хуралу посланець Путіна дав завдання колаборантам Сальдо (так званий «голова військово-цивільної адміністрації» Херсонської області – «Главком») і Стремоусову провести «референдум» із приєднання Херсонської області до Росії до кінця листопада 2022 року. Обговорювалися й конкретні дати: 24-25 серпня і 11 вересня.

Чи реально зробити «референдум», на який прийшли б мешканці? Категорично – ні. Чи можливо його провести? Відповім, що можливо. Це так саме можливо, як 24 лютого до мирного Херсона під’їхали російські танки.

Такою інформацією не володію. Знаю, що є такі люди, котрі прийшли за російськими паспортами, але це поодинокі випадки.

На Херсонщині гауляйтер Сальдо затвердив курс рубля, відповідно до якого у перерахунку 10 тис. російських рублів дорівнюють 5 тис. грн. Гроші дають у вигляді «підтримки» поки Херсонщину не інтегрують до Росії. Із нового: зарплату працівникам 90 виправної колонії у Херсоні виплатили рублями. Дали по 42 тис. за місяць.

Розберемо на прикладі проукраїнських мітингів. На самому початку окупації області люди масово виходили на вулиці. Наприклад, у Херсоні був день, коли вийшло близько 10 тис. містян. Однак нині цього немає. Чому? Тому що, окупанти спочатку спостерігали за цими дійствами, потім стріляли в повітря, далі гумовими кулями по людях і кидали по них світло-шумові гранати. Внаслідок чого мирні мешканці одержали травми різного ступеня важкості. Треба зрозуміти, що звичайні люди – це не армія, вони не можуть зі своїми дітьми кидатися під танки.

Те ж саме стосується запровадження рублевої зони. Днями на одну точку в Херсоні, де торгує місцевий підприємець, прийшли представники Сальдо і попередили: «Сальдо же сказал выставлять цены в рублях и в гривнах. Почему только гривна? Не будет завтра в рублях, отберём точку или магазин». Наступного дня підприємець виставив цінники у рублях та гривні. Тобто автоматом і танком вони зможуть запровадити рублеву зону. Все будуватиметься на залякуванні мешканців, які живуть під окупацією.

Станом на зараз Україна виплачує всі базові соціальні та бюджетні виплати громадянам. Це – пенсії, виплати на дітей, зарплати вчителям і медикам, гроші лікарням від Національної служби здоров’я. Й надалі це робитимемо. Адже позиція керівництва держави незмінна: Херсонщина – це Україна.

Проте маємо дві проблеми. Перша – стосується Генічеської тергромади. Через швидку окупацію та втрату електронних ключів керівництвом громади забуксувало питання бюджетних виплат. На початку червня було введено Генічеську міську військову адміністрацію і питання найближчим часом вирішиться.

Друга проблема стосується обласного бюджету. На початку війни було розкрадено фінансовий департамент ОДА, зокрема, втратили електронні ключі та підписи. Наразі повторно відновлюємо необхідні доступи і невдовзі всі бюджетні виплати буде проведено.

Електронні гроші надходять на банківські картки громадян, а Приватбанк поповнює банкомати за рахунок внутрішньообігових коштів. Банк залишається українським, продовжують працювати його відділення.

«Укрпошта» також працює, листоноші доставляють гроші пенсіонерам. Решта подробиць – без коментарів.

Частина із них покинули Херсонщину і продовжують вести активну роботу на підконтрольних Україні територіях. Окремі залишилися в окупації і переховуються. Частину проукраїнсько-налаштованих людей росіяни утримують у полоні.

Число полонених відповідає дійсності. Серед них депутати місцевих рівнів, представники тероборони і учасники АТО та звичайні проукраїнські активісти. Як правило, їх утримують у поліцейських відділках на захоплених територіях, слідчому ізоляторі Херсона, у підвалах непрацюючих санаторіїв та будинках відпочинку на узбережжі. Маємо інформацію про застосування окупантами тортур до полонених.

Це брехня. Люди можуть заговорити із російськими солдатами або подивитися їм в очі лише заради власної безпеки. У душі в кожного херсонця такі думки: «Ідіть геть!» і «Коли нас звільнить українська армія?». Не може посміхатися людина в обличчя солдату, який порушив її нормальне життя.

За моїми оцінками, з Херсонської області виїхала половина мешканців. Це ж саме стосується й обласного центру. Якщо до війни у Херсоні мешкало 300 тис. осіб, то нині залишилося 140-150 тис. людей. В області нараховувався 1 млн мешканців, а залишилося близько 500 тис.

Мешканці виїжджали у трьох напрямках: Миколаївському (через Снігурівку-Олександрівку), на Кривий Ріг (через Берислав-Давидів Брід) і Крим. Наразі напрямки Миколаєва та Кривого Рогу недоступний для виїзду людей. Тому вони їдуть або до Криму, або до Запорізької області (через Василівку).

На Херсонщині нараховується 49 тергромад, у які входять 696 населених пунктів. На момент нашої розмови (11 червня – «Главком») 26 населених пунктів деокуповано у трьох тергромадах. Тут важливо наголосити: не на всі звільнені території повернулися мешканці. Частину сіл повністю зруйновано, вони залишаються своєрідною «сірою зоною». Але там немає окупантів.

Такі сигнали надходять, ми їх передаємо до прокуратури. Найбільше тривожних дзвіночків одержали з територій у напрямку Дніпропетровщини, де велися активні бойові дії.

Знову ж таки моя позиція категорична: 25 лютого Колихаєв точно володів ситуацію, що ворог заходить до Херсона. Попри свою виборну посаду і бізнес, він повинен був виїхати з міста. Тому що не буває паралельних ліній співіснування окупанта та українського міськвиконкому. Ці лінії у будь-якому випадку пересічуться.

Приблизно п’ять днів тому. Набрав він, бо я йому не телефоную. Говорили про бюджетні платежі для Херсона за червень. Річ утім, що всі бюджетні видатки, які виплачуються на окупованих територіях, перед цим проходять обов’язкове візування начальника обласної військової адміністрації. Лише після цього казначейство пропускає кошти. Я запевнив Колихаєва: базові платежі перерахуємо. Водночас попередив: ми не оплачуватимемо ремонт доріг для російських танків. Ніякого ямкового ремонту у Херсоні!

Окремо хочу відреагувати на розмови у соцмережах, мовляв, Колихаєв – з херсонцями, а Лагута зрадив. До подібних закидів ставлюся холоднокровно. Іншого виходу не було, якщо ти не хочеш співпрацювати з окупантами.

Неправда. Питання в тому, що у реєстри чомусь не внесено оновлених даних. Коли мене президент призначив головою Херсонської ОДА, я написав заяву на вихід з партії Колихаєва і склав повноваження керівника політичної сили. Відповідний протокол розглядався на з’їзді партії.

Звичайно, ні. З першого дня війни йому можна було б оголошувати підозру. Він був головою ОДА у часи Віктора Януковича і пішов з посади під час Революції гідності. Останні вісім років займався аграрним бізнесом і одразу зрадів, коли прийшли окупанти.

Це питання варто адресувати спецслужбам. Свою думку я висловлю на прикладі теперішнього гауляйтера Володимира Сальдо. До війни у нього була послідовна проросійська позиція. Перебував у лавах Опозиційного блоку та партії «Наш край», постійно обирався депутатом місцевого рівня. При цьому він відкрито не бігав із російським прапором. Позиціонував себе опозиціонером у партіях, які офіційно не були заборонені в Україні (8 червня 2022 року Восьмий апеляційний адміністративний суд заборонив діяльність політичної партії «Опозиційний блок». Феміда розпорядилася: майно партії та всіх її осередків передати державі. Але саме рішення може бути оскаржене у Верховному суді – «Главком»), за нього голосували виборці. Якщо усе відбувалося у рамках чинного законодавства, то, напевно, не було за що притягувати до відповідальності Сальдо. Однак компетентнішу відповідь з цього питання можуть надати спецслужби (наприкінці квітня 2022 року Офіс генерального прокурора сповістив: Володимиру Сальдо повідомлено про підозру в державній зраді – «Главком»).

Деокупація всієї Херсонщини обов’язково відбудеться. Це стане можливим, коли угрупування Збройних сил України з боку Дніпропетровської і Миколаївської областей, одержить підсилення у вигляді важкого озброєння від західних союзників.