Генерал-майор Дмитро Марченко (на фото) командував обороною Миколаєва на початку повномасштабної війни РФ проти України. В одному з інтерв'ю він розповів, завдяки чому місту вдалося вистояти в перші тижні російського вторгнення.
Бойовий генерал вважає єдиною перевагою Російської Федерації у цій війні — набагато більшу кількість техніки та живої сили. Він зазначив, що ситуація в районах бойових дій є різною, проте Україні вдалося повністю поламати плани РФ, а ініціатива залишається на нашому боці.
- Те, що ми поламали повністю театр їхніх бойових дій, було зрозуміло ще першого тижня мого перебування в Миколаєві. Перевага десь переходить з того боку на наш, і від наc до них — це все залежить від ділянок, де ведуться бої. Так, нам важко, але ініціатива поки що в наших руках, — сказав він.
Дмитро Марченко вважає, що найбільша заслуга успіху української армії належить солдатам.
- Будь-яка перемога не лежить на плечах генералів, командирів. Вона лежить на плечах звичайних солдатів, які своєю мужністю, своєю стійкістю витягують найважчі моменти під час ведення бойових дій, - сказав генерал.
При цьому багато залежить і від керівництва, а саме правильно побудована тактика бойових дій, адже солдат не бачить всієї обстановки, а виконує точково свої завдання.
- У Миколаєві все робили солдати, артилеристи, звичайні люди — солдати та їхні командири. Моє завдання було: я бачив загальну обстановку і, якщо я бачив, що десь з'являється якийсь пролом, міг швидко відреагувати, наприклад, поставити завдання артилерії та прикрити те місце, — згадав Дмитро Марченко.
Він розповів, що після прибуття до Миколаєва 25 лютого побачив, що серед населення панують панічні настрої, а між органами влади та силовими структурами взаємодії немає.
- Коли я їхав вулицею, побачив, як мешканець будинку знімає прапор і скручує, я зупинився, спитав, що він робить. Він каже: "Та все, Херсон здали, всім зрозуміло, їх багато, нас мало, ми наступні треба готуватися". Я кажу: "Почекайте, це Миколаїв, ми чинитимемо опір". Він відповідає: "Ви бачили, яка там кількість військ?". Я говорю: "Нічого страшного". І коли я зібрав усі силові структури, я, на жаль, побачив, що тут немає спільного керівництва, — зазначив він.
Після цього Дмитро Марченко зібрав велику нараду, місто розподілили на зони, за які призначили відповідальних. Після цього всі згуртувалися і почали працювати над обороною Миколаєва — обкопувати його, споруджувати блокпости та укріплення.
- 25 числа тут не було жодного окопа, жодного блокпоста та жодного патруля. Перші дві ночі я їздив містом, по мені стріляли кілька разів. Я зупиняв, говорив: "Чекай, навіщо ти стріляєш, хто тебе поставив?". Я зрозумів, що основна проблема полягає в тому, що немає комунікації, — розповів генерал.
Дмитро Марченко налагодив комунікацію, при тому, що у місті не вистачало спеціальних засобів зв'язку.
Також він розповів, що не дозволяв евакуюватися окремим представникам влади та силовикам, які хотіли покинути Миколаїв. Зокрема, вночі мости розводили навіть для того, щоб із міста ніхто з них не зміг виїхати.
- Мости розводили і для того, щоб не могли виїхати та не могли заїхати. Чесно кажучи, мені 8 разів давали команду висадити в повітря Варварівський міст, — розповів Дмитро Марченко.
Йому вдалося переконати найвище командування не підривати Варварівський міст, адже тоді місто могло опинитися в повному оточенні — на той час Миколаїв було заблоковано в трьох напрямках з чотирьох.
- Це я самостійно сам себе завів би в котел. Я пояснив, мене почули, що міст можна не підривати, а просто розвести. І відновити його буде не так уже й просто, якщо росіяни зайдуть у Миколаїв, — пояснив він.
Дмитро Марченко зазначає, що значною мірою успішна оборона обласного центру вдалася завдяки чіткій комунікації з громадами та селами, мешканці яких оперативно повідомляли про рух ворожої техніки. Це дозволяло швидко координувати дії артилерії, яка накривала росіян, щойно вони починали вишиковувати техніку.
При цьому, зазначає бойовий генерал, російські війська мали плани захопити Миколаїв за маріупольським сценарієм: оточити, заблокувати та взяти змором.
- Нас брали за планом Маріуполя: оточити, витіснити всі (українські) війська в центр міста, на якийсь об'єкт, припустимо, завод імені 61 комунара, обрізати світло, воду й томити нас, доки ми не почнемо божеволіти, доки не закінчаться боєприпаси, їжа, вода, - розповів Дмитро Марченко.
Він також розкрив деталі однієї з ключових битв, яка відбулася 4 березня. Того дня ворожі танки зайшли на аеродром Кульбакіно.
Дмитро Марченко повідомив, що отримав дані про рух сотень танків на місто за трьома напрямками: з боку Станіслава, Посад-Покровського та по кіровоградській трасі. Противник почав вишиковувати техніку в бойові порядки на відстані 20-30 кілометрів від міста.
У цей час два російські БТРи зайшли на Кульбакінський аеродром.
- Я мав би зняти якісь резерви, перекинути туди. Але зрозумів, що це відволікаючий маневр, тактичний хід, — зазначив бойовий генерал.
У результаті аеродром відбили силами поліцейських, що дало можливість артилерії навестися та атакувати основні сили супротивника.
- У поліції на той момент уже було створено протитанкові групи. Вони зробили так, що це угруповання почало тікати. Тоді основна група почала вишиковуватися і намагалася зайти до міста. З огляду на те, що артилерію вже було наведено, ми цю атаку їм зламали, — розповів Дмитро Марченко.
Генерал-майор погоджується, що успішна оборона міста якимось чином була дивом, і не впевнений, що зміг би зараз повторити це. Неабиякою мірою, переконаний він, усе залежало саме від настрою та бойового духу всіх захисників міста.
- Скажу чесно, я зараз сиджу, аналізую, у мене тепер більше даних, аніж було в перші дні війни. І коли я аналізую те, що відбувається навколо Миколаєва, я не знаю, яким чином ми змогли встояти. Якби мені ще раз сказали: «Іди таке зроби», я б, мабуть, не зміг би такого зробити. Це настрій, це бажання чинити опір, усіх зібрати докупи, підняти бойовий дух. Усе залежить від командира. Є командир, який: «Ой, їх багато, нас мало, ми програємо». Відповідно все це переходить до солдатів. А є командир, який: «Вони боягузи, їх треба бити, не треба боятися, ми в себе вдома, ми боротимемося за кожен будинок, кожну вулицю», — резюмував він.
Дмитро Марченко командував обороною Миколаєва до початку квітня, після чого його перевели. Голова обласної військової адміністрації Віталій Кім тоді заявив, що генерал Дмитро Марченко виконав на «п'ять із плюсом» завдання з оборони Миколаєва, а потім був переведений для виконання інших важливих завдань.
Тэги: