Марина Поліщук
18 серпня 1782 року вважається датою заснування Чорнобаївки – одного з найбільших сіл України. Сьогодні про українське село на Херсонщині знає чи не весь світ. Історія Чорнобаївки сповнена таємниць та легенд.
Повномасштабне вторгнення РФ в Україну надало нового значення селу. Під час боїв ЗСУ багаторазово завдавали успішних ударів по позиціях ворога на місцевому аеродромі. Загалом було завдано 28 таких ударів. За даними перехоплених розмов російських солдат, окупанти панікували від згадки про Чорнобаївку й масово відмовлялися йти у наступ на цьому напрямку. Завдяки постійному повторному знищенню російської техніки на території села, Чорнобаївка стала відомим українським інтернет-мемом, що набув широкого відображення у масовій культурі.
Малюнок на вуличному укритті в Чорнобаївці, створений в межах фестивалю муралів «Від Конституції до Незалежності»
Про «Легендарну Чорнобаївку» дізналися не лише по всій Україні, а й далеко за її межами, повідомляється на сторінці сільської ради в соцмережі.
«У мережі інтернет з’явилось багато мемів та фото різноманітних “Чорнобаївських” товарів. Раділи знищенню ворога, співчували втратам життя та майна мирних жителів.
За підтримки благодійних фондів, організацій, волонтерів, усіх небайдужих громада отримала необхідні ресурси. Попереду шлях відновлення та розвитку з вірою в Перемогу! Вітаємо мешканців громади! Пам’ятаємо всіх, хто віддав життя за нашу свободу. Слава Україні! Героям слава!» – зазначено в привітальному дописі.
11 листопада 2022 року село звільнили від російської окупації. 20 лютого цього року розпочався збір підписів під петицією про надання селу статусу «Село Герой України». На жаль, петиція не набрала необхідної кількості голосів. Але українська Чорнобаївка й так увійде в історію воєн.
«НА ПОЧАТКУ V СТОЛІТТЯ ТУТ ЖИЛИ ГОТИ»
Сама ж історія цього містичного місця, що стало «чорною дірою» для окупантів, налічує вже понад півтори тисячі років. Цікаві факти з історії Чорнобаївки розповів відомий на Херсонщині музейний фахівець, краєзнавець Сергій Дяченко. Далі – його розповідь.
***
Чорнобаївка у теперішньому вигляді з’явилася у 1923 році шляхом об’єднання двох поселень: Чорнобаєвих та Гусакових хуторів, розташованих кожний на однойменній балці, які впадають у річку Вірьовчину з правого берега. Кордоном між цими хуторами, умовно кажучи, був водорозділ цих балок, де нині знаходиться центральна частина села з будинком культури та стадіоном. Тобто Гусакові хутори складають західну половину села, а Чорнобаєві – східну.
Гусаківські та Чорнобаєві хутори на карті 1852 року. Фото: Facebook/Сергій Дяченко
З’явилися ці хутори десь у 20-х роках XIX ст. У своєму історичному нарисі літописець Херсона Дмитро Горловський у 1909 р. пише:
«Першими колоністами на міських хуторах була деяка частина козаків, які раніше перебували у складі Запорозької Січі (що потім урядом була скасована), та людьми, які блукали степами у спробах вижити. Така «розмаїть» мешкала на хуторах і приписувалася до місцевої міщанської громади. Пізніше (у 40-х роках) на хуторах оселилися люди, що прибули з сусідніх губерній – Полтавської, Київської та ін., де тоді умови життя були значно важчими».
Щодо більш ранніх часів та запорожців, то наприклад на карті 1783 року у Гусаківській балці дійсно вказаний якийсь зимівник, а от у Чорнобаєвій – нічого. Втім можна припустити, що назви обох цих балок все ж таки пов’язані із запорожцями, й такі легенди ви напевно вже чули.
Окрім цих хуторів, до складу сучасних селищ увійшли також так звані Вірьовчинські дачі, які суцільною смугою тягнулися вздовж берегів Вірьовчиної аж до її гирла – Албанського озера (тепер Безмен).
У 1782 році головний будівничий Херсона Іван Ганнібал роздав ділянки у долині Вірьовчиної балки заможним херсонцям під заміські будинки. У гирлі Гусаківської балки оселився Іоган Розарович – австрійський консул у Херсоні. Він тут жив із дружиною-гречанкою та двома доньками-підлітками й мав маєток якраз на території бувшої Кам’янської Запорізької Січі.
А от у гирлі Чорнобаєвої балки дачу мав комендант херсонської фортеці граф Йосип де Вітт – той самий, хто був першим чоловіком відомої красуні Софії де Челіче, на честь якої другий її чоловік – граф Станіслав Потоцький заклав чарівний парк Софіївку в Умані.
Але найцікавіше далі. У 2008 році до краєзнавчого музею подзвонила одна з родин з Чорнобаївки (власне з Чорнобаївських хуторів) та запросила археологів дослідити стародавнє поховання, яке відкрилося під час викопування льоху. Ним виявилося поховання заможної готської дівчини початку V ст. (тобто йому півтора тисячоліття).
Виставка знахідок Чорнобаївського поховання на Другому музейному фестивалі у місті Дніпрі. 2008 рік. У центрі – реконструйований вигляд одягу та прикрас похованої дівчини-готки. Фото: Facebook/Сергій Дяченко
Знахідка унікальна, адже, по-перше, готи ніяк не відмічали своїх поховань ані насипами, ані стелами, навіть утаємничували їх, тому досліджено їх у випадкових місцях одиниці. По-друге, це були часи, коли вже прокотилася гунська навала у 375 році й вважалося, що готів майже не лишилося на берегах Дніпра. А по-третє – статус дівчини: великі срібні фібули (застібки – прикраса й елемент одягу), сердолікові та скляні буси, кістяний гребінець, скляний конусоподібний великий кубок, коштовний сіро-лощений посуд і купа інших речей у похованні вказують на її неабияке походження. З’ясувалося також, що подібні поховання були й на сусідніх ділянках. Тож десь поруч було й поселення.
Слід сказати, що у середині IV століття готи створили одну з ранніх держав на території сучасної України, ще у середині III ст. вони збудували флот й мали змогу здійснювати військові походи від нашого узбережжя до Константинополя, та далі – аж до Середземного моря, а пізніше пішли й на Рим. Готи на Дніпрі стали легендою в прямому сенсі. Війна готів з гунами склала основу скандинавських саг «Про старі часи», зокрема саги «Про Хервьор та Хейдрека», яка у свою чергу послугувалася одним із джерел для Джона Рональда Руена Толкіна у створені «Володаря перснів».
Малюнок-реконструкція гота-воїна, V ст. Фото: Facebook/Сергій Дяченко
У сазі розповідається про те, як діва-войовниця Хервер, дочка Ангантюра отримала на могилі батька «чарівний меч Тюрфінг», викуваний гномами для конунга Гардаріки на ім’я Сіргламі. А далі про бій гунів з готами у пониззях Дніпра, про сина Хервер, Хейдрека, який правив у Рейдготланді – державі на Нижньому Дніпрі, про казковий ліс Мюрквід.
І таким чином ми виходимо з вами на легендарні війни сил добра – людей, ельфів, гномів та гобітів із силами зла – орками та гоблінами. А сьогодні спостерігаємо в Чорнобаївці сучасну їх версію й знаходимося в очікуванні неминучої перемоги над Мордором.
Ян Ярчук
