Наші далекобійні дрони залітають вже на дальність 1000+ км.

А дрони середньої дальності постійно літають на 500-600.

В мене питання.

А чи можемо ми накопичити хочаб на раз- два в місяць 100-120 шт для москви?

Думаю, цілей військового характера там придостатньо…

А то якось несправедливо …

***

Життя херсонських вулиць.

Місто щодня змінює війна. Забиті вікна, порожні дитячі майданчики, пошкоджені обстрілами російських військ вулиці. Але херсонці дбають про місто та залишаються вдома, поруч з тими, хто їм рідний та близький.

***

У Станіславі росіяни атакували з БпЛА автівку “швидкої”, яка евакуювала поранених.

Перед цим внаслідок удару ворожого дрона по селу 45-річний чоловік і 40-річна жінка дістали вибухові травми і уламкові поранення.

Коли бригада “екстренки” транспортувала постраждалих до лікарні, ворог скинув на них вибухівку з дрона.

Внаслідок цього машина – знищена. Дивом медичні працівники не постраждали.

***

Завтра будет уже две недели, как мы живем в Черновцах… Здесь не стреляют, и, к счастью, не “прилетает”. По улицам ходят люди, едут машины, ночью горят фонари… Такая, непривычная, практически “мирная” жизнь.

Вместе с тем, где-то в глубинах памяти сохраняется еще “маячок опасности”: стоит промчаться под окном машине, надсадно набирающей обороты, как чудится полет вражеской ракеты, резко хлопнувшая в нашем общежитии дверь, ассоциируется с “прилетом”, пролетевший над городом вертолет- явный признак опасности…

Впервые за эти две недели, только сегодня утром услышал сигнал “повітряної тревоги” и первая мысль была, о нашем многострадальном Херсоне… Позже, уже днем, знакомые, оставшиеся в прифронтовой полосе, сообщили, что с вечера, после обстрела андрофагами нашего поселка, было уничтожено несколько домов, жителей которых, доставали из под завалов. Серьезно пострадало и здание 26 школы… К сожалению, с нашим бегством, война не закончилась, она продолжается и все также гибнут люди…

Не знаю чувств других, вынужденных переселенцев, однако, лично в моей душе, остается чувство вины, перед теми, кто остался в нашем убиваемом андрофагами Херсоне и все также, рискуя жизнью, живет под ежедневными обстрелами…

***

Все ж таки Каховська тачанка епічний символ страхіття війни: чотири коні Апокаліпсису, позаду, на повозці люди із диявольськими зірками на шоломах та кулеметом – механічним символом масового вбивства 20 сторіччя.