Перед одинадцятим числом накриває флешбеками. Того, що було до. Того, що було після. Перед очима проносяться адреси, іноді імена, часом обличчя. Дивно, але образи та імена забуваються, а адреси – все чітко та ясно. Так і пригадуємо “своїх”. По адресах. Люди, як геомітки. Налякані, часто хворі, вперті та сильні, зі сльозами та посмішками. Зошит, де 80 адрес, які і вивчили тому, що приїжджали не раз, не два, не три… Це було після 11. А до – кав’ярні, в яких ловили останні байти інтернету, бо потім на якийсь час щезло все. Але не віра. В нас. В своїх. В ліхтарі, які колись горітимуть знов.

***

Друзі, а вас не закумарило оце, коли пишуть «@читачі» або щось типу того під всіма підряд постами, і вам приходить сповіщення, що відмітили вас? Це можна якось вимкнути? Сил вже немає, якщо ні, буду змушений блокувати людей, хто зловживає цією хрінню.

Здається, це найтупіша функція з усіх, що їх було колись впроваджено.

***

Можна подумати, що Байден нас врятував.

Врятували нас ті хлопці і дівчата, що загинули і що нині воюють. Врятували ті цивільні, що передавали і передають з ТОТ інформацію про росіян. Врятували от ті херсонці, які виходили на мітинги голіруч проти озброєних росіян. Врятували ті, хто плів сітки і готував їсти для військових. Якби не вони, то світ би й не почухався особливо. Ну, ок, трохи почухався – і все. Світ цивілізований тоді здався відразу і нас здав.

Якби не воля українців…

Тому треба пам’ятати: у нас немає вічних союзників, у нас є лише власні інтереси. І так діють всі країни. І не такий страшний Трамп, як малюють його для нас і як він сам себе малював. І не такий він добрий для росії.

І взагалі, тривожно не лише нам, ЄС також тривожно. А це вже значить, що ми маємо союзників.

***

20% добровольців в українському війську – ЖІНКИ!

Чуєте, хлопці?

***

Зв’язок на окупованій території, схоже, з’явиться не скоро.

Гауляйтери кажуть, що відновити його на Голопристанщині можна лише після закінчення бойових дій. Також вони скиглять на атаки українських дронів, яких стає дедалі більше.