Дарина Лапіна
Прочитав хроніку однієї херсонської доби в звіті начальника Херсонської ОВА.
Від себе можу ще добавити, про пару десятків важких прильотів по житлових кварталах міста, про безперервно і безкарно баражуючі на містом орківські “Мавіки” з вибухівкою, екіпажі яких граються між собою у гру – “Хто більше вполює пішоходів і приватних авто”, а ще “Шахеди”, які вночі чи збили над містом, чи вони кудись влучили, але вибухи були такі, що стало світло в кімнаті будинку. За інформацією ОВА – 2 загиблих (одна дитина) і троє поранених (кількість поранених сумнівна, при таких обстрілах).
***
Сьогодні роздруковував деякі документи на прінтері й упіймав себе на думці, що у часи СССР навіть папір для писання був страшним дефіцитом… Ото часи були! Яке щастя, що цього позбулись.
***
Андрофаги вновь сменили тактику- утро начиналось относительно тихо, зато после обеда, накидали по-полной. Поселок в дыму…
***
Під час окупації українська мова стала маркером, який визначав, хто залишається своїм, а хто перетворився на чужого. До війни такого гострого протистояння я не відчував.
Й лише надтрагічні події – війна та всі окупаційні випробування все поставило на свої місця: мова має значення. Мова – не лише засіб комунікації та ввічливості. Це ідентифікація та вибір. В даному випадку – вибір свободи.
***
Без вікон без дверей стоїть та працює магазин у Херсоні. Для херсонців це не в новинку, а от приїжджим, як екзотика.
***
Ви помітили, що відношення до “Матриці” з роками змінюється?
І вже не знаєш, яку пілюлю вибрав би – червону чи синю…
***
Визначальний колір для Херсона емоційно повʼязаний із сонячним теплом і кольором степу, кольором античних памʼяток довкола міста. Це також колір перших його споруд: Свято-Катерининського собору та Перекопського арсеналу з монументальною колонадою.
