Ян Ярчук
Правда в тому, що війна пройшлася по повній лише по тим, хто бачив чоботи російського солдата особисто. А особливо херсонців, бо таку ядерну суміш зради, окупації, охоти дронів на людей, води і вогню, ніхто не бачив, окрім них. В іншій частини країни лише повітряні тривоги нагадують про військовий час.
***
Судячи з цієї дичині від Ші, яку так активно лайкає і поширює наш нарід, слідуючим президентом в нас може бути сгенерована ШІ істота з картинки в інеті. Головне, щоб пальців було пʼять.
***
“Купа українців за кордоном хоче відмовитись від громадянства”. “Караул – гуманітарна та демографічна катастрофа”. Такі новини у виконанні українських політиків та закордонних ЗМІ читаю останнім часом.
було ніякого.
Війна – великий привідник до реальності. У нас ніколи не було ні 50, ні 40 мільйонів українських громадян. У нас завжди було тiльки НАСЕЛЕННЯ з такою кількістю. А так як їх не було те й плакати за ними і рвати на собі волосся зараз, коли вони відпадають вже де юре, а не де факто – не варто. Якщо буде катастрофа – користі від них все одно ніякої – шкоди багато. А якщо Україна в цій боротьбі знайде в собі сили змінитись, то за нормальної держави швидко зросте і реальна частина українських громадян. Просто демографiчно виросте. Особливо якщо держава фінансово простимулює і якщо це буде їхня держава.
***
Довго дивилася на цей спогад – день міста на набережній. 4 роки до широкомасштабного. В той день було багато заходів, в тому числі від мого фонду. В тата був день народження, а сьогодні день пам’яті. Танцювали під дощем, який змив втому. Мер Миколаєнко, який ще не в полоні.. І вогні Херсона, яких тисячі, які потім з такою ж наснагою, як і танцювали під дощем, говорили оркам в обличчя, щоб забиралися, згасли. Вогні тимчасово згасли в Херсоні, але ми не згасли по світу.
***
«Хочеться чуда і трішки вина..» – гармаша Ліна Костенко.
Ми звикаємо до всього. І до суму, і до стресу, і до поганих новин.
А так хочеться іноді, щоб зачароване коло смутку розірвалося, щоб метафоричні хмари над нами розійшлися, і між ними проглянуло сонечко…
Щоб перемога й мир. Щоб були здорові діти та щасливі їхні батьки. Щоб спокійні дні та тихі ночі без повітряних тривог. Щоб торжествували правда, життя й добро.
Одним словом — хочеться чуда.
І так, ще трошки вина.
Марина Поліщук
