Марина Поліщук
Між іншим, сумну щоденну статистику, пораненими і вбитими херсонців, повідомляють вже доволі буденно.
Здається, кінця краю немає цим обстрілам.
Зрозуміло, вся увага фронту, але ж ми теж на лінії вогню знаходимося.
***
Кавунчиків в цьому році дуже гарно вродило. У минулому році у нас на Острові продавалось дуже мало. А в цьому кругом. Навіть в зовсім неочікуваних місцях…
***
коли ти така типу незламна не реагуєш на бубух, але підстрибуєш, бо на фоні того всього мама лупить по мухах мухобойкою…
– Мама, ти куди, тривога?
– Мені на город треба вже йти.
***
Їду назад до Львова з рідного Херсона. Везу гарячий орківський привіт, що зранку на ґанок прилетів. І тримаюся, як та Херсонська шафка.
Окрім звичних всім ракетно-шахедних атак, по моєму місту лупить стволка, танки, міномети, дрони скидають вибухівку… позавчора 3 загиблих і 10 поранених, вчора 7 поранених цивільних.
Ми ходимо, дивлячись під ноги, бо там – “пелюстки”, ми прислухаємося і вдивляємося в небо, бо там – дрони. І живемо далі, на зло “байстрюкам катів осатанілих”.
***
Якщо у вас немає світла, то просто згадайте про Херсонщину. Субота, День Незалежності – 3 загиблих, 10 поранених. За минулу добу 7 поранених, 1 загиблий. Зруйновані будинки і автівки вже не рахую. Вибухи, тривоги, дрони – цілодобово, як фон. І так КОЖЕН день. Коли порівнюю свої проблеми в умовному тилу з тим, що робиться вдома, на Херсонщині, розумію, що це взагалі не проблеми, а так, дрібні незручності. Вибачте, єслі шо. Будьмо.
***
В Херсоні повно пожовклого сухого листя.
– Це що у вас вже осінь? – питає іноземець.
– Та ні, таке у нас літо. Так смалить, що листя не витримує. Сохне від сонця.
Ян Ярчук
