Марина Поліщук
З кафе, що по вул. І.Кулика неподалік просп. Незалежності (Ушакова) вечорами лунає російська музика. До мене підійшов чоловік з мого будинку і жалівся, що стільки людей загинуло, а вони вмикають дуже гучно російську попсу. За новими правилами, такі заклади мають штрафувати. Він звернувся до поліції. Виявилося, що поліцію це не цікавить, з його слів. Стояв матюкався. Із цього словесного потоку я зрозуміла, що теж винна, що не завернула на це увагу. А він дядько не простий. Був у самообороні. В окупації брали російські військові. Завели на кладовище, хотіли встромити в задній прохід дві палиці. Він вдарив одного і другого. І почав тікати. Вони стріляли. Не влучили. Бо він ударами їх травмував. Матюкав поліцію, органи херсонської влади за бездіяльність. Тому що такі, як він, ризикували життям, щоб Херсон був вільним.
***
це ж на Курщині і не спитаєш – скажи паляниця!
***
Мрія всіх волонтерів, хто збирає на потреби сил оборони – щоб на їх вулиці перекинулось авто корупціонера з грошима.
***
Йди туди, де страшно, бо там і є справжній розвиток – десь вичитав в одній з книжок.
В Херсон було їхати трохи стрьомно. Але в мене були поїздки в Миколаїв в 2022, і в Харків недавно в гарячу фазу. В 2021 їздив з моніторинговим візитом в Марʼїнку, Красногорівку і кожного разу повертався з висновком, що в новинній стрічці все виглядає значно гірше, ніж при контакті з реальністю. Тому і цей досвід особисто мені було цінно здобути.
Херсон – місто фортеця. Сильний характер мешканців, амбітні плани, хороший гумор, оптимізм. Звичайно, після 15:00 життя на вулицях зникає, але часто воно переноситься під землю в укриття. І вони тут досить зручні. Після обіду, кажуть, краще вулицями не ходити.
Набрав в Київ кавуна, крафтового пива і персиків. Там все смачне. А степ і гарячий вітер які! Бімба!
***
Після потопу переїхав до сестри. А в мене ж собака. Овчарка-німець. І у сестри пес. І ще мати з нами. І квартира у хрущовці. 5 в одній квартирі. Так що я зробив ремонт в одній кімнаті, дістав матрас в гуманітарці, і на літо з Рексом переїхали додому. Рекс на свіжому повітрі гуляє у дворі, а я потихеньку ремонт в хаті роблю.
***
Нарешті допросилась, щоб мені купили херсонської диньки, бо її люблю більш ніж кавуни. Дістала тарілки, що привезла у 2013 з дачі, коли останній раз були у Криму. Чогось тоді мені стукнуло в голову позабирати на зиму ковдри, тарілки і деякі каструлі, як знала, що більше туди не повернусь. С тих пір не користувалась цим посудом, бо він мені нагадував про вічне дачне щастя, і було боляче. А от сьогодні після курських новин заходілось диньки з,їсти на кримскій тарілці, може ж скоро й херсонсько-кримські новини не за горами?
Дарина Лапіна
