Марина Поліщук
Я з Херсона, як три години тому… Два роки і три місяці, як покинула Херсон. Дві доби в рідненькому місті були добами не сприйняття реальності… Було просто бажання як найскорше виїхати… Не хочу себе сприймати як істеричку, але це було.
Що найсильніше вразило: розкішні квітники в дворі. До війни цього не було.
***
На тимчасово окупованій Херсонщині росіяни продовжують проводити так звану “націоналізацію безхозного майна”. Фактично – це рейдерське захоплення житла мешканців лівобережної Херсонщини.
В людей, які евакуювалися з лівобережжя, забирають оселі. На їх будинках зʼявляються таблички “власність рф”, а згодом житло продадуть або віддадуть комусь іншому.
При цьому, житла можуть позбавити не лише людей, які виїхали, а й тих, хто залишився. Зокрема, погрожують людям, які не оформили свої будинки за російським законодавством.
***
А я зараз тільки вдома, у гучному, понівеченому Херсоні, по-справжньому відчуваю життя і свободу. У всіх інших містах-містечках я або гостя, або просто перебуваю, не більше.
***
У липні російські окупаційні війська суттєво посилили тиск на мирне населення нашої громади. Почастішали випадки скиду вибухівки з дронів.
Другий місяць літа за кількістю поранених і загиблих став найкривавішим для Херсона з початку цього року.
Протягом липня ворожа армія вбила 13 та поранила 123 людини. Це майже втричі більше, ніж у червні, коли були поранені 42 жителі і 4 загинули.
З 31 дня минулого місяця було тільки 2 без травмованих та вбитих. 3 і 29 липня одразу 11 людей зазнали ушкоджень різного ступеня тяжкості.
***
Не можна паркуватися в Херсоні там, де багато машин. Навіть, якщо 2-3 машини поруч, то краще поруч вже не паркуватися. Це вже може стати мішенню для орчиних дронів. Особливо, якщо серед тих машин є щось схоже на військове, чи поліція. Та навіть джипа може вистачити. Тож, краще десь подалі припаркуватися, зато окремо. Так безпечніше.
Станіслав Іванов
Дарина Лапіна
