Марина Поліщук
Були херсонські абрикоси, було в задоволення експерементувати та вдосконалювати смак найулюблінішошо варення з усіх варень..
Невже було таке життя…? Дивлюся на спомини Фейсбуку і сльози на очі…
Але ніт… Було, є і буде! І буде краще! І буде абрикосове варення з херсонських абрикос! Знаю! Вірю! Відчуваю!
***
Спостерігаю багато світлин та інформації про випускні українських одинадцятикласників за межами України. Емоційно, до сліз… Але просто цікаво, куди здебільшого поступають такі випускники…
***
На Прикапатті – сезон білих грибів… А я згадую наше улюблене місце “тихої охоти” – ліси Іванівки Голопристанського району.
***
Хтось пішов в сили Оборони, захищати державу, рідних, конституцію.
Хтось прикривається конституцією, щоб пояснити для себе, чому він не був в ТЦК.
***
Робоча – одна з найдовших вулиць міста. Її довжина становить понад 4 кілометри. І це одна із найстаріших вулиць міста, що росла разом із самим містом. Довгий час не мала якоїсь назви. Спочатку була Рибною бруківка (як і Ратушна), йшла від Привозу, і впиралась у балку. А решти ще й не було. А коли збудували Панкратьєвський міст то й вулиця неофіційно стала Панкратьєвською. У 20-і роки ХХ століття вулиця отримала назву Робоча. І потім зі зростанням міста, росла і вулиця Робоча, ставши однією з найдовших у місті.
***
Вдома в Херсоні навіть під супровід вибухів спиться добре. Рідна домівка, немов, огортає тебе спокоєм.
***
«Я в Херсоні», – пишу своїй подружці, яка ще не разу не була вдома з 24 лютого. «Пощастило», – відповідає вона. Але мені здається, що вона не дуже розуміє моєї радощі. Кожному своє, у кожного своя історія.
Дарина Лапіна
