Дарина Лапіна
Херсон пережив пекельну ніч.
Російські окупаційні війська атакували місто кілька разів. Переважно під ударом опинилися житлові квартали. Багато влучань, пожеж сталося у приватному секторі Корабельного та Дніпровського районів.
Армія рф знову вдарила по закладу охорони здоров’я. Також пошкоджено медичний транспорт.
Травми отримала жінка. Її ушпиталено з уламковим пораненням живота. З такою інтенсивністю ворожого вогню поранених могло бути більше.
***
Кожен шукає підтвердження його теорія вірна та агітує за неї. Ті хто вирішив переїхати, то схиляють усіх з ким спілкується до того, що нічого хорошого не буде… Ті хто залишиться, ми все зробимо, все відновимо…
Нагадує різну логіку дій, хто був в окупації. Ті хто спочатку виїхав агітували щоб усі виїжджали, ті хто залишився і почав щось промишляти, агітували що нам туди вже не можна…
І зараз я виїжджав за кордон, мені дзвонили та розповідали, одні що не повертайся, інші ну ти ж повернешся…
Кому -то необхідно підтвердження його дій і щоб таких людей як він було якнайбільше. А хтось живе у своєму світі і їм начхати на думку інших.
***
Студентам на тимчасово окупованій частині Херсонщини пропонують, дослівно, унікальний шанс – навчання на Камчатці. За словами окупантів, від такої пропозиції просто неможливо відмовитись. Дійсно, шанс просто неймовірний – абітурієнтам буде оплачена дорога до Камчатки та надано місце в гуртожитку.
Перспективи для молоді, які «малює» росія – все більше викликають подив, а не сміх. Вони дійсно не можуть запропонувати чогось кращого. Таке відношення до майбутнього, звичне – росії потрібні ті, ким легко управляти.
***
Обирати представників у владу мають ті, хто буде тут жити, адже обрані повинні представляти інтереси саме тих, хто їх обрав, приймати потрібні виборцям законодавчи акти. Але у владі мають бути люди, яких дійсно обрали, а не ті, кого засунули першими номерами у списки партії і тому вони опинилися у владі! З таким виборчим законодавством, як у нас, у владу завжди будуть проходити ті, кого туди на кілометр не можна підпускати. Причому незалежно від наших дискусій, незадоволень тощо. Я завжди в Херсоні, адже знаю, що я тут потрібна. Але у кожного своя межа страху, багато людей не можуть це подолати. Повернуться, не всі, звісно. В них також буде певний досвід життя в інших країнах. Він знадобиться. І за кордоном нелегко, тож не будемо позбавляти земляків іх законних прав!
***
Херсонці по прогулянці у парку. – Слухай, а мені Лебедине озеро у такому стані починає подобатися. Щось у цьому є. – Та ще рік і тут будуть Лебедині джунглі.
***
Ми зустрілися із моєю мамою у Варшаві. Це сталося! Три роки розлуки, два з яких далися особливо важко. Майже два роки мама була в окупації, батько там і помер, не вдома. Тепер маминим домом буде Кіпр, сподіваюсь благополучно дістатися острова.
Господи, не можу описати емоції і відчуття. Ми планували мамин виїзд з окупації тричі. Завжди так складно було відповідати на питання, чи не планую забирати маму. Такий переїзд – складний проект з багатьма чинниками. Я безмежно вдячна людям, які супроводжували маму на цьому шляху! З Божою допомогою! За три роки, що ми не бачились, здоров’я і самопочуття мами погіршилися, але вона така сильна і вольова це зробила! Подолала цей шлях. Зараз бережу її сон, лягли спати о шостій ранку.
Марина Поліщук
