Ян Ярчук
130 тисяч переселенців були змушені повернутися на тимчасово окуповану територію чи у зону бойових дій.
І це, скоріш за все, не суто любітєлі руського міра. Бо ті зазвичай сидять всюди і нікуди не тікають, – а чекають приходу асвабадітєлєй, або ж якщо і тікають, то на свої ісконно московиті землі.
Це люди, які тікали від окупації, які покинули свої домівки і сподівалися на вільне життя на підконтрольній території.
Проте, через відміну виплат для ВПО та неможливість знайти роботу, не маючи засобів на існування – їм доводиться повертатися туди, де їхній будинок, якщо він ще є, не дивлячись на загрозу своєму життю.
Та й хіба за виплату для ВПО у 2000 грн на місяць та коробку гуманітарки можна сильно шикувати?
Такі реалії. І це лише офіційна статистика.
***
Я дивлюся і по наших навіть громадах – робота є, але люди не йдуть, не хочуть за 8 тис. грн, умовно, працювати на відкритій місцевості через страх прильоту, або не хочуть офіційно влаштовуватися через передачу даних ТЦК і т.п. в той же час, по громадах (не тільки наших), багато зазначають проблму “зп в конвертах”… тут всього багато. Але, звісно, люди мають в першу чергу розраховувати на себе у довгостроковій перспективі. Якщо держава і робить перші кроки підтримки та сприяння чомусь, – то далі, типу, люди мають самі вже ставати на ноги.
***
Дякуємо збірній за збережені нерви. Принаймні далі не будемо переживати.
***
Окупанти продовжують на Херсонщині гастролі динозаврів Ігоря Колихаєва, мера Херсона.
Тепер вони завезли ляльок до села Федорівка Каховського району.
Мабуть, тут теж будуть бʼюст Лєніну відкривати, як в Ольгиному. Або ще якомусь ідолу росіян.
***
Сиділа собі людина на лавочці, і за секунду життя обірвалося. Скільки вже цивільних людей загинуло в Херсоні , і на Херсонщині взагалі. Де кінець?
***
Краєвиди мого рідного міста – прифронтового Херсона. Все одно – гарно! Неймовірно складно все це сприймати за реальність нашого життя. Мені вже здається, що життя моєї родини до повномасштабної війни, було просто казковим. Час рухається, заходячи в самотній будинок в Херсоні , я себе запитую, невже то все було? Відчуття, що живу тепер в реаліті-шоу, де ставка – життя моєї родини. 10 років до переїзду жила в будинку 1917 року, переглядаючи домову книгу, я все думала, як в ті буремні роки, можна було будувати? А таки можна було, бо хто злидарює в такі часи, а хто розквітає. Коли мені студентка під час окупації Херсона сказала, що її знайомі, які займалися ліками, почали будувати будинок, я просто оніміла, а потім, проаналізувавши все, таки подумала, а таки є на що і будувати. До речі, в тому будинку 1917 року на провулку Попова одним із перших власників був радянський чиновник, потім працівник пошти. Провулок перейменували вже у Конторський в рамках декомунізації. Минають століття, а в сутності війни ніщо не змінюється.
***
Операція «Бичок» в прифронтовому Херсоні Місцеві жителі на номер 101 повідомили, що за межами селища Текстильне бичок впав у колодязь.
Визволяти з пастки бідосю поїхали херсонські надзвичайники.
Дістати тварину з колодязя було не просто, адже отвір був вузьким а на дні колодязя була вода, але рятувальників це не зупинило.
За допомогою пожежних рукавів та пожежного автомобіля вдалось дістати бичка з пастки.
***
Херсон. Вечір понеділка, близько 17:00. П’ять прильотів з лівого берега в центр міста з інтервалом в 3-4 хвилини. Схоже, що коректують. Від звуку виходу до приходу-вибуху – секунд п’ять. Які сховища?
Вибухи десь поруч.
Марина Поліщук
