Марина Поліщук
З вчорашнього дня пляшка моєї улюбленої Поляни коштує на дві гривні дорожче. Продавчиня сказала подорожчало все на дві-п’ять гривень…
***
Сьогодні річниця великої трагедії Херсонщини і України. Яка ще не закінчилась, і невідомо коли закінчиться. Бо весь той захват “вчених” про вирослі верби на дні Каховського моря і Козацький луг, я не поділяю. Маю у своєму доробку дисертацію по меліорації і зрошувальному землеробству. Саме тут, на Півдні. Займалась цим в молодості.Вже зараз глибина залягання грунтових вод на Херсонщині збільшилась вдвоє, грунтові води стали глибше. А ще ж працює ефект Каховського моря, яке підпитувало водні горизонти. А це наше водопостачання по всій області і на Запоріжчині. Так це тільки рік пройшов. А попереду посухи, що раніше в нас були з переодичністю раз у 4 роки, а що буде зараз? А попереду пильні бурі і вітри. Наробили біди орки і Запоріжчині і Херсонщині і Криму. Бо вкраденої в 2022 році води надовго Криму не вистачить. І нам у поверненому Криму доведеться вирішувати цю проблему. Яка без водосховища не вирішиться.
***
Паралельно з реальною кровопролитною війною триває війна інформаційна. Вона не менш важлива. Її тримають і ведуть порядні і чесні журналісти. Я дякую Богу, що порядних все- таки більше. Якщо будемо триматись разом, то надія є. З днем журналіста всіх чесних, об’єктивних та порядних журналістів!!!
***
Залповий вогонь по сплячому місту, по цивільному сектору.
Ким треба буть?
Поки слухаю. Стугонить земля. В голові желе якесь.
П.С. На ранок стало відомо про знищений будівельний гіпермаркет десь у 6 км від мене.
Ще один у Херсоні. Виникла пожежа, яку вкрай складно гасити через пластик, дерево, фарби, лаки, тканину, шпалери, церату, які там були…
Шифер вибухав і літав над мікрорайоном…
Для чого це? В ім’я якого бога?
***
З Лівого берега пише жінка. “Прошёл ровно год с того ужасного дня, который я не забуду до последнего вздоха.
Как вытаскивали животных, спасали людей и видели, как оседали дома.
Со всех сторон мяуканье, вой и звук воды. Дышащий страшный звук воды, который ничего хорошего не предвещает. ..
За это год я снова пытаюсь подняться на ноги с Божьей помощью.
Но и самая большая потеря произошла тоже в этот год. Я потеряла отца. Сижу и снова это все переживаю, потому что сегодня 6-е июня.”
***
Про Каховську ГЕС.
На жаль, видалила фото одного будинку з деокупованої Херсонщини. Там стоїть у громаді біля Інгульця гарна на вигляд, біленька хата. Біля неї якийсь старий автомобіль кинутий.
Мені пояснили, що хата лише зовні така гарненька. Насправді в неї краще не заходити, вона пошкоджена водою і може в будь-який момент впасти.
Але тримається. Певне, як і люди, які втратили домівки. Зовні ще нічого, всередині – біль.
Людям болить. За домом, за родинними фото, за квітами біля дому, за загиблими сусідами, за домашніми улюбленцями.
У багатьох рідний дім, нехай і зруйнований, все ще в окупації.
