Дарина Лапіна
Чи є у країні якась інституція, кому можна поставити це питання?
У 2022 році офіційно заборонили партію ОПЗЖ.
Згідно закону України «Про політичні партії» членство у партії є фіксованим. Тобто, депутати усіх рівнів, які були обрані від цієї партії мали б втратити свої повноваження. Згідно закону і рішень судів!! Але ніт, керують, приймають закони, ще й отримують від держави, яка заборонила партію, зарплатню.
То що було заборонено?
Просто назва?
Чому немає ніяких рухів у цьому напрямку? Усім по цимбалах?
***
«забили болт» – так можна сказати про всі області, тільки з різним контекстом: не допомагали з Києва, віддали на откуп олігархам тощо. А, з великого рахунку “завжди клали болт, весь час незалежності” – наратив російської пропаганди, який зараз вона дуже активно поширює, попутно порівнюючи “погану Україну” з “квітучою Росією”. Дещо негативне можна знайти в житті кожного регіону. А далі можна спробувати проаналізувати ситуацію, поміркувати, як вирішити ті чи інші проблеми. А можна просто казати “забили болт” і цим допомагати ворогу.
***
Кілька разів я писав, що російські окупанти переглядають і різко скорочують розмір своїх пенсій на Херсонщині.
Розповіли декілька прикладів. Спочатку нарахували 27 тис рублів – тепер людина отримує біля 17 тис. руб – мінус 10 тисяч.
Інша людина отримувала 12 тис рублів, тепер – 9 тис рублів. Мінус 3 тисячі.
Значно скоротили і продовжують скорочувати зарплати працівникам окупаційних адміністрацій, шкіл та інших окупаційних установ.
Шара закінчилась.
***
Цінність графіку у відсутності графіку!
Не користуйтесь ліфтами!
Звикайте жити без електрики!
Скоро все буде Yasno
П.С. Ще з 22-го дивує нездатність скласти той графік і щоб він був робочий. Зараз відрубали у слоти, коли «железно» мала бути електрика.
***
ПОДОЛАТИ стан озлоблення на всіх (не рашистів, а своїх ) – важко,
але ж намагайтеся себе врятувати і не допомагати ворогам!
***
Армія рф знищує все, що є цінним…а з ним – і частинку мене.
Будинок культури в селі Золота Балка. На його сцені я в 5 років танцювала у складі дитячого колективу, на другому поверсі були заняття, з правого боку від входу на сцену працювало однойменне з селом кафе “Золота Балка” (коли я закінчувала школу, воно стало “Едемом”), у холі крутили дискотеку, а влітку танці були просто неба біля верби, посадженої поряд.
Востаннє я була вдома у листопаді 21-го, мріяла їздити туди з маленьким Добромиром – я б саджала огірки та писала вірші, а він би грався у дворі та засмагав на сонечку.
Але, як би я це не візуалізувала, поради лекторів і психологів не спрацьовують, – мрія не здійснюється. Я досі сиджу в одному з херсонських укриттів і ще більше злюсь на ворога.
***
Коли я сьогодні бажаю рідним спокійної ночі, то абсолютно ясно – зміст звичного побажання геть змінився! Проклята війна!
Марина Поліщук
