Дарина Лапіна
Так, як росіяни проводять на Херсонщині роботу по знищенню дідів, ніхто б не справився.
Іржава арматура, побитий цементний воїн, оце їх культ перемоги.
***
Наснилося, що сиджу я на даху багатоповерхівки з гвинтівкою і збиваю ворожі дрони.
***
Прийняли законопроект про підвищення штрафів за порушення мобілізації та військового обліку.
***
У Херсоні з рекламним ринком дві проблеми.
1) Неприпустиме ставлення до бізнесу під час війни.
2) Рекламні конструкції спотворюють місто, і в цій царині потрібно наводити лад.
Але влада обере найгірший варіант.
***
Під час окупації Херсона та коли, звільнене від російських окупантів місто опинився під щоденними обстрілами, кішка Маша завжди була поруч.
Більш того, вона постійно турбувалась за нас. Коли я або дружина виходили на той балкон, що виходить в той бік де проходила лінія фронту, Маша піднімала ґвалт, вимагаючи зайти в квартиру бо знаходитись на балконі було небезпечно. Як тільки ми покидали цей балкон та заходили в квартиру, вона миттєво заспокоювалась. В мирні часи такого ніколи не було.
Зараз вона також, як і завжди, разом з нами.
***
Іноді дуже хочеться в подорож. За свободу всередині, за вітер у вікно, щоб повітря пахло майбутнім – ні поганим, ні хорошим, а принаймні своїм. І що за вікном поле, ліс, луг, море, інше місто, інша країна, інший світ – світ свого шляху…
***
Нейрохірурги зі Львова видалили уламок із голови хлопчика з Херсона.
Про це розповіли на сторінці Дитячої лікарні Святого Миколая.
9-річний Михайло Воловиков з Херсона отримав поранення під час обстрілу міста російськими військами напередодні Нового року.
Коли почалася атака, хлопчик разом із другом саме обідав у кафе. Діти швидко забігли у службове приміщення, проте це їх не врятувало – уламки прошили стіни. Осколки потрапили Михайликові прямо в голову. А його 11-річний друг загинув на місці.
***
Та не тріть вже оте “Ніколи знову”. Воно вже давно у нас не актуальне. І не буде актуальне ніколи, доки маємо скаженого сусіда.
Має бути і у нас, і в Європі щось мотивуюче. І застерігаюче навіть від перших проявів фашизму.
А коли вже йде така страшна війна то для нас цей слоган взагалі зараз ніякий.
***
Цикли об’єднання і роз’єднання міністерств все більше нагадують якусь математичну функцію, логіку якої ми розгадаємо нескоро.
***
Фото родини треба було вивозити з собою, в першу чергу, з окупації. А так, фото забрали р@сіяни під час обшуку. Я часто згадую деякі світлини, які були мої улюблені. З татом, наприклад, було одне. Мені там років 12, і я застрибнула йому на спину. Він там так щиро всміхається. А я собі здавалася такою вже дорослою, але ще татовою донечкою. Тата теж більше немає. Є спогади.
Марина Поліщук
