Редактор
Добре, шо живі. Сьогодні кума вжималася в стіни… Потім я питалася підбадьорити, дивилася в її очі, а там така печаль… Я не знаю, що казати((
***
Авто за мільйон
Управління освіти херсонської військової адміністрації придбало собі новеньке авто за 1 124 900 грн. Дійсно, в місті яке знаходиться під щоденними обстрілами з боку армії країни-агресора, це сама необхідна штукенція.
Навіщо дрони і зброя, головне комфортні умови для чиновників. А з солдатів 30 тис грн знімаємо, бо грошей немає… М. моралі не буде.
***
Окупаційний голова Херсонщини Сальдо пов’язав жовті стрічки під час візиту до медзакладу.
Активісти руху “Жовта Стрічка” повідомили, що під час церемонії нагородження Сальдо вручав ключі від автомобілів, на яких були пов’язані жовті стрічки. А вони є символом спротив українців на окупованих територіях України.
Як гадаєте, випадковість?
***
Моє різдвяне зверння до рідних херсонців:
Так сталося, що ми – ті, хто пережив державну зраду 24.02.2022, 9-ть місяців страшної окупації моск@витських вбивць (а лівий берег ще й досі), два роки артобстрілів, потоп і втрату всього, що мали – це окремий особливий загартований соціум. Нас важко ще чимось залякати, нас важко ще більше засмутити, нас дуже важко ще раз обдурити, бо ми вже нікому не віримо на слово.
Це трагічний стан, але, в той же час, – це стан стиснутої пружини, яка має величезний потенціал. Подобається це комусь за межами Херсона чи ні, але ми зараз сильніші і лютіші за тих, кому не випало стільки ж горя і випробувань, бо нам вже майже нема чого втрачати. І цей досвід – це наша сила, наша перевага і наші особливі можливості. Давайте все це не змарнуємо
***
Херсон і херсонці пережили ще одну страшну ніч. Постійні обстріли, кожен день. Ми кажемо один одному : “Тримаємося, все буде добре… Намагаємося шукати позитив для підтримки”. Іноді нас рятує… ГУМОР. От видали бронік, каску :тяжко, незручно і некрасиво, але потрібно. Звісно від бомби не врятує, але від осколків можливо. Вділи каску, незручно,голова протестує. А потім подумала, що жінкам в Кенії ще важче. Тож каска, так каска.
***
Сьогодні мала бути кутя, узвар, ще купа різдвяних смаколиків.
Склала список страв, радісно кажу Владу: «Треба буде встати раненько, бо справ багато»
На вечір вирішила замовити роли.
~18:00
Вибух! Коли бігли у ванну – останнє що чула, як сиплеться скло з вікон.
З вікна яскраве зарево. Влад обережно виходить подивитися, каже телефонуй рятувальникам там пожежа.
У нас вікна цілі, лиш повідкривало навстіж і на одному ручку вирвало. Летіло скло сусідів.
Мене трясе…
Вхідний дзвінок: «Доброго вечора! Ваша доставочка приїхала!»
Сміюся: «Ви безсмертні?»
Вийшли і пішли ближче до пожежі. Там багато людей, хтось бідкається, плаче, хтось мовчки дивиться з болем в очах, хтось знімає на телефон. Одному такому місцеві ледь не наваляли. Може і несправедливо, але люди бояться усього вже.
Кажу Владу: «Пішли, бо може бути повторний»
Не помилилася – гатили наш район ще кілька годин, ми вмостилися у ванній.
Згодом вийшли все ж, довго там не просидиш – ванна кімната маленька, ноги мліють.
Влад включив мені фільм про Грінча, який вкрав Різдво.
Сьогодні у нашому домі немає опалення і газу, готувати ніяк.
Чи не вкрали в нас Різдво теж?
***
Вечір. 23 грудня. Іде масований обстріл Херсона. Дзвоню мамі.
Моя ма: “Тут не знаєш, чи ховатися, чи що робити. Але роблю голубці. На зло тим курвам”.
Надцята ночі. Закінчую робоче чергування. Дзвоню знову. Вдома немає газопостачання. Пишуть знайомі з рідного району, які лишаються в місті, роблю перекличку по чатам,- люди теж без газу. Наш район.
Ніч. Пабліки пишуть про зміну напрямку обстрілів. Знову дзвінок мамі.
Моя мама: “Доню, розпалили пічку. Ставлю на пічку голубці та варити яйця, щоб все заразом. Ти не переживай. Пам’ятаєш, як казали Ташкент місто хлібне? Так от, ми там теж так в Херсоні. Нас їм не зламати. Ми ще всю країну нагодуємо, як закінчиться війна, так точно всіх нагодуємо, всю Україну нагодуємо”.
Ян Ярчук
Марина Поліщук
