Станіслав Іванов
За Індексом місцевого благополуччя Херсонська область посідає останнє місце серед всіх областей України.
***
Довго вагалася, чи встановлювати вдома ялинку. Через оті сперечання, чи має бути свято. Встановила таки (екологічну))). Хто не хоче свята, хай в нього і не буде. А свято в очікуванні нашої Перемоги має бути!
***
У стрічці бачу заклики відмовитися від чогось на користь донатів на ті ж дрони.
Донатити і виділяти кошти з наших податків на це, звісно, максимально треба. І це безперечно. Як і допомагати нужденним чи підтримувати волонтерів, які рятують тварин.
Без тротуару поки можна обійтися. Але якщо це доступ до лікарні – ні, бо безбар’єрність. І до магазину має бути доступ, і до аптеки. З іншим, певне, можна потерпіти.
Без відбудови школи у селі, куди ще легко прилетіти може і де поки мало дітей і перспективи, можна обійтися – ну, треба буде ще думати, як всіх повертати (я не про те, що треба не закрити розбиті дах чи вікна від негоди). Чесно треба казати про це. Території треба буде заселяти, але народонаселення -хто житиме, чим зароблятимуть, то треба буде вирішувати, все зміниться.
Без походу у ресторан? Ну, а як жити офіціантам, кухарям? Не всі з них можуть служити в армії. А ще той ресторан платить податки. Але можна пригостити умовною кавою того, хто не може собі цього дозволити.
Дорогі ресторани є? Напевне. Але, знову таки, якщо платять податки і зарплати…
Без ялинки і нових іграшок на неї вдома? А як же майстер, що заробляє, створюючи ці іграшки? Чи підприємство. Знову таки, його можна закрити, але чи всі можуть з нього бути мобілізовані? І звідки ми знаємо, може ті іграшки робить ветеран чи його дружина.
Від поїздки на відпочинок за кордон можна відмовитися. Але я бачила родини у відпустці з чоловіками у формі в Карпатах- напевне, сфера відпочинку українська має працювати. Бо і серед власників хат і баз, де люди відпочивають -родини наших військових. А ще це і реабілітація, і податки.
Від чого можна відмовитися? Від закордонної сукні? Але чи треба відмовлятися купувати одяг української фабрики чи взуття наших виробників?
Від манікюру відмовитися? А якщо його робить жінка ВПО з двома дітьми на руках?
Що я точно розумію: відмовитися можна від того, що планував у далекій перспективі-відкладав на подорож за кордон, на ремонт, якщо ти живеш, де прилетить- немає сенсу. Ну, від грошей “на смерть”, бо, давайте чесно, якось уже поховають).
Загалом я волію не ставити перед собою завдання від чогось відмовитися. Вірніше, не ставлю такий акцент. Намагаюся зробити донати просто пунктом у переліку важливого і того, без чого вже не можна обійтися. Бо навіть у мирі будуть справи, на які можна буде донатити і отримати “дозу”, господипрости за порівняння, правильних для організму емоцій.
Думаю, донати -це не про відмову від чогось, це про душевну потребу.
Ну, а загалом, нам треба бути скромнішими – не вип’ячувати багатство, розкіш, більше протестантизму нам точно потрібно у суспільстві (не про віру як таку). Тим паче, демонструвати розкіш під час війни -це аморально.
***
Вчора Balenciaga презентувала нову сукню у вигляді чорного мішка для сміття всього за… 240 000 грн.
Ну що, українці, скинемось?
***
У Херсоні в укриттях зараз відбуваються справжні дива. Тут можна не лише сховатися від ворожих обстрілів, а і відсвяткувати.
Такі реалії, та позбавити дітей відчуття свята ніяк не можна.
Всі ми сподіваємось, що наступні новорічно-різдвяні свята ми зустрінемо на нашій площі Свободи. Як ми звикли. А поки так, у безпечному місці, але з усіма святковими атрибутами і надією на Перемогу.
***
Херсонський волонтер Сергій посміхається після того, як сховався між вікнами за стіною, щойно почувши «вихід» з того берега і через декілька секунд «приліт» десь поруч. Близькість будівлі до берега дозволяє добре почути ворога — вікно виходить на річку. Тож, поки не чутно наступного залпу, можна продовжувати свою роботу, закриваючи раніше пошкоджені вікна. Такі реалії життя та волонтерства в Херсоні.
***
Нас більше всього налякало те, що під час цих «прильотів» вулицею йшов хлопчик з рюкзакчком. В такій близькості до Дніпра не повинно бути дітей. Це надто небезпечно.
***
Только когда начала кочевнеческий образ жизни избавилась от синдрома ” скидка же ! надо брать” . Сейчас приоритет ” а оно мне действительно надо ?
Дарина Лапіна
Марина Поліщук
