Редактор
Ніколи не вірила у провіщі сни, загалом перестала сни бачити останні роки. А тут – квіти, що вже втратили красу через зиму, в одну мить розквітли незвичайним цвітом.
На мить -почуття перемоги і спокою.
Нехай все так і буде, після втрат і довгого шляху українці заслужили.
***
Виникла побутова проблема, для вирішення якої було треба дещо купити в “Епіцентрі”. Збираємося туди. В голові – купа різних думок. І раптом промайнуло: “Так, ми ж їдемо в “Епіцентр”. А чи не треба зайти за чимось і на “Фабрику”, щоб не їхати в ті краї вдруге?”.
Навіть зібрався спитати про це дружину. Але схаменувся, на кілька секунд “завис”, а потім мене аж пересмикнуло.
Яка, блін, “Фабрика”???!!!
Виходить, я через нагромадження різних думок в голові трохи втратив зв’язок з реальністю і відчув себе в Херсоні у мирний час, коли торгівельно-розважальний центр “Фабрика” (для не херсонців: він і “Епіцентр” розташовані неподалік один одного) ще був цілісінький і працював.
Зараз в Херсоні і “Фабрика”, і “Епіцентр” знищені росіянами. Точніше, один “Епіцентр” повністю знищений, другий сильно пошкоджений і, здається, не працює.
Нещодавно я викладав пост про те, що тривале переселенське життя призводить до змін в самоідентифікації як мешканця певної території. Простіше кажучи, багато чого в голові перемішується. Ось і приклад приспів.
***
Забрали військове ПДФО у громад і передали Держспецзвязку. Тому самому, керівництво якого, сьогодні затримали правоохоронці за багатомільйонні крадіжки з бюджету…
***
пишуть, у Брилівці в росіян щось було – і вже нема.
***
У Херсоні стартував опалювальний сезон: Херсонська ТЕЦ та “Херсонтеплоенерго” запустили котельні, — ХОВА
А у вас вже теплі батареї?
***
Сьогодні мешканців Білозерки глибоко вразила трагічна звістка про передчасну смерть Алли Волошиної.
16 листопада під час ворожого обстрілу Білозерки молода жінка отримала тяжке поранення. В той день загинула її мама Світлана.
На жаль, лікарі не змогли врятувати і доньку…
Аллі було лише 28…
***
Є про що онукам розказати. Починаючи від “Україна без Кучми”. Тому що Гідність і Свобода!
***
“Дім там, де серце”, — написано на чашці, з якої я вдома п’ю каву. (Ну як вдома? В чужій орендованій хаті.) Чашку мені подарували, вже коли я була тут, у Львові, бо приїхала без “приданого”, зрозуміло. За рік чашка вже встигла стати щербатою — “як моя доля”, кажу я.
***
Мій дім – моя фортеця. Напис на дверях у підїзд “Утром открывайте” и “9-00 закрыто”. Щоб миші та рашисти не лізли
Дарина Лапіна
