Що ви знаєте про Антонівку? Антонівка – це не лише яблука, це селище біля прифронтового Херсона, де поряд розташований Антонівський міст, який зруйнували російські військові.                                     

Щодня по Антонівці луплять з різних видів зброї російські військові, але місцеві жителі продовжують тримати українське небо- вони посміхаються, незважаючи ні на що, ні на обстріли, ні на ту невизначеність , в якій вони проведуть цю зиму, бо чи тепоі будуть їх домівки чи ні- хто зна? 

У Херсоні стало трішки прохолодно, трй трішки сум з’явився очах, але  все ж вони по південному тепло посміхаються, бо вірять , що все буде добре й тримають в руках яблуко –  Антонівку.

***

В будівельному магазині цегла штабелями. Значить хтось цю цеглу купляє. А раз хтось купляє цеглу, то хтось щось будує. А якщо хтось щось будує, то йде відбудова.

***

Що я думаю про Фаріон.

Нічого. І давно.

Але я думаю про викладачку з Дніпра.

Яку ніхто не звільнив за дискримінаційні висловлювання і дії щодо україномовної студеники. Яку просить не цькувати мовний омбудсмен. Яку підтримали студенти, ага.

Їй зле стало: швидка, реанімація…

І тут Лісовий не возмущьон. І тут общєствєнность не в шокє. І жодного СБУ. І це Дніпро, де два кроки до фронту. 

Дістали мене критично усіпусі щодо будь-кого, окрім україномовних українців.

А щодо Фаріон я думаю, до речі, що вона виграє суд, як виграють більшість звільнених державних службовців… Бо спосіб звільнення був, м’яко кажучи, некоректний. І потім буде друга серія.

З хворої пані роблять героя. Нащо? Нащо створювати з неї героя? Ким керованого?

***

Нагадування про окупацію. В одному з херсонських дворів стоїть кинута автівка. Її розчавила  російська бойова машина, коли робила свої маневри. Цікаво, чи ще люди пам’ятають що то за біла ганчірка начеплена на переднє дзеркало?

***

16 листопада – День працівників радіо, телебачення та зв’язку. Наше професійне свято.

Але для Херсона, насправді, це дуже сумне свято.

Бо телевізійна вежа міста вже більше року лежить у парку Херсонська фортеця. Зрозуміло, під щоденними обстрілами підняти її неможливо. Та, мабуть, й не потрібно – старе недоробло. Встановити нову, сучасну й легку у найвищому мікрорайоні обласного центру – на Таврійському – знову таки заважають щоденні обстріли. Тож Херсонщина без ефірного телевізійного мовлення.

До повномасштабного вторгнення в Херсоні працювало 5 приватних телеканалів та філія Суспільного. Війна багато чого розставила по своїх місцях: два телеканали закрилися, а два – колаборанти. 

***

Шкода нашу Гончарівку. Палити книги – спадає на думку тільки одна історична паралель. Зі спалювання книжок нацистами. Нацисти це робили тоді, а рашисти зараз.

 

Що ви знаєте про Антонівку? Антонівка – це не лише яблука, це селище біля прифронтового Херсона, де поряд розташований Антонівський міст, який зруйнували російські військові.                                     

Щодня по Антонівці луплять з різних видів зброї російські військові, але місцеві жителі продовжують тримати українське небо- вони посміхаються, незважаючи ні на що, ні на обстріли, ні на ту невизначеність , в якій вони проведуть цю зиму, бо чи тепоі будуть їх домівки чи ні- хто зна? 

У Херсоні стало трішки прохолодно, трй трішки сум з’явився очах, але  все ж вони по південному тепло посміхаються, бо вірять , що все буде добре й тримають в руках яблуко –  Антонівку.

***

В будівельному магазині цегла штабелями. Значить хтось цю цеглу купляє. А раз хтось купляє цеглу, то хтось щось будує. А якщо хтось щось будує, то йде відбудова.

***

Що я думаю про Фаріон.

Нічого. І давно.

Але я думаю про викладачку з Дніпра.

Яку ніхто не звільнив за дискримінаційні висловлювання і дії щодо україномовної студеники. Яку просить не цькувати мовний омбудсмен. Яку підтримали студенти, ага.

Їй зле стало: швидка, реанімація…

І тут Лісовий не возмущьон. І тут общєствєнность не в шокє. І жодного СБУ. І це Дніпро, де два кроки до фронту. 

Дістали мене критично усіпусі щодо будь-кого, окрім україномовних українців.

А щодо Фаріон я думаю, до речі, що вона виграє суд, як виграють більшість звільнених державних службовців… Бо спосіб звільнення був, м’яко кажучи, некоректний. І потім буде друга серія.

З хворої пані роблять героя. Нащо? Нащо створювати з неї героя? Ким керованого?

***

Нагадування про окупацію. В одному з херсонських дворів стоїть кинута автівка. Її розчавила  російська бойова машина, коли робила свої маневри. Цікаво, чи ще люди пам’ятають що то за біла ганчірка начеплена на переднє дзеркало?

***

16 листопада – День працівників радіо, телебачення та зв’язку. Наше професійне свято.

Але для Херсона, насправді, це дуже сумне свято.

Бо телевізійна вежа міста вже більше року лежить у парку Херсонська фортеця. Зрозуміло, під щоденними обстрілами підняти її неможливо. Та, мабуть, й не потрібно – старе недоробло. Встановити нову, сучасну й легку у найвищому мікрорайоні обласного центру – на Таврійському – знову таки заважають щоденні обстріли. Тож Херсонщина без ефірного телевізійного мовлення.

До повномасштабного вторгнення в Херсоні працювало 5 приватних телеканалів та філія Суспільного. Війна багато чого розставила по своїх місцях: два телеканали закрилися, а два – колаборанти. 

***

Шкода нашу Гончарівку. Палити книги – спадає на думку тільки одна історична паралель. Зі спалювання книжок нацистами. Нацисти це робили тоді, а рашисти зараз.