Марина Поліщук
кожного разу, як я чую про десяток людей, які вперто виживають у маленьких селах на деокупованій Херсонщині, які вросли у ту землю, які пережили окупацію, обстріли, а зараз думають, як напоїти худобу – в мені народжуються дві хвилі. Ніжності до наших людей і ненависті до росіян, які прийшли в Україну з війною.
***
Хто втомився від війни на більш менш безпечних територіях, запрошую у захоплюючу подорож в зону «НЕ БОЙОВИХ дій».
Усуває втому і Повертає жагу до життя миттєво.
Херсон, тримайся
***
Що в Херсоні нового?) Він живий – працює транспорт та крамниці, волонтерські та гуманітарні центри надають допомогу. І все це під гучний акомпанемент постійних обстрілів…
***
Розмовляти телефоном з людьми, які з різних причин ще й зараз залишаються на лівому окупованому березі Дніпра, наприклад в Олешках, – це неймовірний стрес. Як вони кажуть: “Олешок більше нема. Одна частина зруйнована потопом, а інша нашою артилерією” ((
Електрики в них нема вже більше 50-ти діб, якість води в свердловинах погана, про забезпечення продуктами і ліками – і мова не йде, бо єдине місце торгівлі – ринок – розбито вщент ((
Ті люди мають дуже багато запитань, на які в мене нема відповідей або є тільки незручні, та й відповіді ті не для фейсбука. Я не знаю, як їх втішити і як їм допомогти не звіритися геть у всьому, в що вони колись вірили.
***
СБУ затримала зрадницю, яка «зливала» інформацію про українські безпілотники на Херсонщині
Фігуранткою виявилась контрактниця однієї з військових частин ЗСУ, яка дислокується в регіоні і виконує бойові завдання на передовій.
***
Зустріли перший евакуаційний потяг в Києві. Історії людей з Олешків – жахають, звірства орків – морально вбивають нас… Але бабуся, якій 87 років, сьогодні, нам співала – це було наймиліше )
4 доби подорожі, 2 км пішки по бездоріжжю…
Їх оптимізм та жага до життя надає нам сил!
***
щоб ви розуміли рускіх
в Генічеську і районі (ясно що на Стрілці) достатньо багато рускіх туристів. не так щоб багато як завжди, як було до вторгнення, але їх достатньо щоб бути видимими.
рускіє з глибинки, які туди поїхали зараз, це якась інша порода людей. з іншого боку – в Крим он яка черга на мосту тих, хто хоче відпочити
***
нарід кіпішує щодо 300 мільйонів на музей голодомору…
шо таке 300 мільйонів?
ця сума співрозмірна з бюджетом одного дня західної військової допомоги.
і ви вважаєте, що цей день не вартує національної пам’яті десятків тисяч закатованих голодом українців?
і ця війна колись теж стане національною пам’яттю, закладеним в покоління українців.
і уявіть собі – колись, хтось скаже: “ні, не на часі музей цієї війни, потрібно думати про живих, про майбутнє України, про школи, університети та заводи заради майбутнього”
а музей буде вартувати одного дня фінансування будівництва майбутніх об’єктів
ні, я не пересмикую, колись і ця війна стане історією, і буде здаватися не такою важливою для майбутніх поколінь.
так давайте навчати сучасне покоління національній пам’яті, щоб і майбутні покоління не забували, ні про голодомор, ні про війну.
