Євгенія Весна
Якщо підсумувати всі думки, які зараз лунають в наших інтенсивних brainstorms, то Херсон можливо врятувати, якщо тільки:
1. Зрозуміти, що того Херсону, який був – вже нема і ніколи не буде. Він зруйнований в сенсі населення, економіки і інфраструктури.
2. Не витрачати енергію і ресурси на намання відродити старий за своєю суттю Херсон. Це тупо і безнадійно.
3. Сформувати місцеве потужне, цікаве, розумне, оптимістично налаштоване ком’юніті, яке стане драйвером змін в місті.
4. Знайти радикально нову роль Херсону в економічному, соціальному і культурному житті України.
5. Повноцінно сформувати нову місцеву владу з тих, хто має свіжий мозок. Це важко, але намагатимемося )).
6. Залучити в Херсон через нові цікаві проекти нових людей, замість тих, хто виїхав назавжди. Це можливо.
7. Залучити під реалізацію конкретних проектів фінасові і інтелектуальні ресурси. Це теж можливо.
8. Ефективно працювати.
9. Посміхатись, навіть через “не можу”.
10. Отримувати задоволення від життя.
До поки від Херсону не буде лоббі справжнього, а не того що маємо зараз, всі наші домисли суто теоретичні. Без інвестицій або податкових стимулів, швидко відновити це не можливо. Розраховувати на те, що за Херсонщину хтось в Києві подумає можна, але не варто.
Після затоплення квартир на Острові понад 20 днів. Квартири в грибку та не відомо чи можна буде їх ще врятувати для житла… Люди надію не втрачають. Кожного дня виносять зіпсоване майно, як всі “затопленики” та миють їх звичайною білизною. Так, бо більше не має чим! Кажуть, що в місто завезли багато антигрибкових засобів, які видають в пунктах допомоги. Але чомусь жителям будинків на Острові їх не вистачило.
Так досі й не отримали!
Питання: ЛЮДИ! Допоможіть, будь ласка, пенсіонерам, в яких не має авто та можливості їхати в місто за тими засобами.
І так мало причин людям залишатися в місті, а так зі знесенням ринків та втратою з тим робочих місць – добавиться ще один аргумент «за» виїзд чи неповернення.
В такій складній ситуації вартувало би, напевне, створювати робочі місця хоть «з піску і палок», а не ліквідовувати їх під приводом благоустрою чи землекористування.
Комунальна земля є власністю громади, і важко найти пояснення тому, що під час війни якійсь частині громади заборонять користування нею, що змогло би пережити цей час завдяки землекористуванню, нехай і тимчасовому.
Вже по війні вартувало би, з урахуванням пошкоджень та інших об’єктивних причин, розробляти новий генеральний план міста та вирішувати долю ринків.
Служба безпеки України повідомила про підозру очільниці Томинобалківського старостату Білозерської громади Херсонської області Ірині Спіциній
200 балів на НМТ отримали понад 3,5 тисячі учасників
Судячи з закону про англійську мову, війна – це менше зло із можливих, коли країною керують ідіоти.
Марина Поліщук
