Євгенія Весна
Олена Пімєнова, дехто чомусь в упор не помічає (чи не хоче) роботу інших. Хтось вважає, що нехай когось вб’є на вологому ґрунті чи його застрелять, зате буде світло. Щоправда, недовго. Поки знов не прилетить або ворога не відкинуть. Хтось думає, що їхні імена забули чи не оприлюднять, але ж ми знаємо, хто принижував херсонців “а може ви не хочете їхати з міста, бо хочете співпрацювати?” (хоча були й такі). Або ми забули тих, хто раптом захотів вчитися у виші за рос програмою… Так, робота інших іноді помітна тільки тоді, коли її не роблять. Але ж є причини. Не тому що не хочуть чи пофіг. Тож, перш, ніж волати своє “правильне” “Чому? Коли? Як?”, треба просто або мізки увімкнути, або маніпуляції припинити. З вами погоджуюсь на всі сто. Про тих, хто мовчки робить. Якщо хтось чогось не бачить, це не означає, що нічого нема.
напевне я щось не розумію
Ну, так, російські війська – вбивці і терористи і після всього, що вони накоїли вже нічим не здивуєш.
Але може ми не втратили б скільки транспорту, якби маршрутки не стояли поряд на одній локації? Чому їх не роззосередили? Так, безпечних місць немає, але все таки?
Майже сім днів зайняв у знайомих шлях від Олешок до Миколаєва
Сім днів! Раніше ми за півтори-дві години доїжали!
Треба після перемоги закон, щоб не було в Україні населених пунктів з однаковими назвами.
Бо от, наприклад, провідні журналісти довго розповідають про звільнене Благодатне «в Бахмутському районі, поруч із Червоною Горою», а потім зʼясовують, що то взагалі запорізький напрямок, недалеко від Енергодару.
І таких іванівок же ж дуже багато у нас
Лівий берег, передають з Олешківської громади.
Зв’язок кепський. Багато людей хочуть виїжджати, і не тільки ті, хто втратив житло, а й ті, хто не бачить перспективи життя у місті. Більшість звісно хочуть до Херсона, але розуміють, що це не реально. Особливо, коли навіть ООН не допомагає.
Додому сьогодні нас так і не пустили.
Доїхали тільки до великої вонючії лужи на Острові.
Навіть страшно уявити, який сморід стоїть в закритих колись житлових приміщеннях
Ходіння по муках…
Не так тії вороги, як “добрії люди” при портфелях вирішили остаточно добити потерпілих від техногенної катастрофи. Щоб не занурювалися в гіркоту свого становища безхатьків, займіться квестом… спробуйте подайте на відшкодування(((
Перевірено на практиці – місія недосяжна!
Марина Поліщук
