День 435. 4 травня. Що обговорюють херсонці у соцмережах

На що сподіваються херсонці після того що сталося?
Херсонці сподіваються на відповідь! На таку відповідь, яка смусить їх розтиснути намертво стиснуті зуби і кулаки. На таку відповідь, яка дозволить їм вірити в силу ЗСУ і в реальну увагу до Херсону української влади.
Зрозуміло, що ми будемо мстити все своє життя. Мстити так страшно, як тільки кожен зможе. Мстити тим, хто вбивав, зраджував і тим, кому подобається “руzzкий мир”. Готуйтесь!
Але зараз херсонці чекають на відповідь, на максимально жорстку відповідь, пане Президенте.

Звонят из многих мест (Киев, Одесса, Сумы,Днепр) и спрашивают как мы все это переживаем. Как? Страшно, что гибнут простые люди, разрушены дома и соболезнование только между собой.Дорогие ХЕРСОНЦЫ! Стойкости, терпения, надежды! Закаляемся и готовимся к борьбе!!!

Чорний день для Херсону…
Нова хвиля евакуації. І це на тлі крихкої надії ледве помітноі тенденції на повернення життя в місті, люди почали виїзджати знову. Принаймні кілька знайомих…
Сподіваюсь влада об’явить завтра день жолоби.
Але ми переможемо ворога і будуть плакати їх діти від сорому своїх батьків.

Заправка, на якій ми завжди, заправляємось. АТБ, в якому завжди купуємо продукти і необхідне для нашого волонтерського штабу…
Горе.Люди покалічені. Люди загинули. Співчуваю.
Мені пишуть, будь обережна, та ми всі тут обережні, ви думаєте люди, які сьогодні вже не просто загиблі, а двохсоті,( бо так вже в Херсоні кажуть про вбитих,)ви думаєте вони не були обережними? Були,як і всі ми, в цьому місті. Але тут нажаль немає розпорядку чи графіку, чи якихось окремих місць, координати яких нам кидають окри. Тут всюди можна зробити свій останній подих.
Кожен робить свій вибір, де йому бути сьогодні і для чого. Але, якщо ви вже в місті, давайте перестанемо нарікати на владу, на сусіда, на керівника, на безпомічного родича (так, питань багато, дуже, у кожного з нас), але ми і живемо в цьому місті зараз, саме в цей час для того, щоб бути місту тягачем, а не тягарем. Якщо ви тягар, їдьте. Їдьте, або лишайтесь і щось робіть. Робіть щось корисне, коли тихо, зберіть сміття навколо баків у дворах, допоможіть сусідям, здайте кров для міста, шукайте осередок, в якому б ви були корисні.
А ті, хто за межами рідного міста,чи села, підтримуйте нас, не судіть і не питайте чому ми тут. Це наш вибір. Натомість розповідайте про наше місто і область, коли вони гарні. І кричіть про наше місто і область, коли вони потерпають від обстрілів. Інформаційна боротьба, дуже важлива. Херсонці, нас дуже багато по різних куточках України і світу, і всюди ми обросли вже знайомими і друзями. Тому не соромтесь постити нашу Херсонщину. Не соромтесь заморати свої ідеальні сторінки соц мереж Херсонщиною, втомленою, пораненою, квітучою, гарною.

Ранок війни.
Зранку бачиш пости херсонців, які у місті. Сам по собі пост – уже гарна новина, людина жива. Пишеш у меседжери тим, хто давно не виходив за контакт – багато годин. Така практика уже більше року. Тепер ще повідомлення окремо з лівого берега чекаєш, там взагалі боїшся навіть думати про прогноз, бо серед твоїх знайомих, за яких ти переживаєш, люди, що ніколи не здадуться.
Подумки вкотре проклинаєш росіян, і окремо колаборантів. Цих особливо, навіть більше, ніж росіян.

“Логіка”: обстрілювали вони, винен Зеленський.
Дивно, що зараз узня визнала, що саме вони гатили по Херсону, а не волала про “укронацистів”, як робить це зазвичай. Мабуть, усе було настільки очевидним, що не визнавати просто безглуздо.
До речі, “військовий состав” – пасажирський потяг “Херсон-Львів”.
Правда, незрозуміло, до якого роду військ належали обстріляні вчора гіпермаркет “Епіцентр”, продовольчий супермаркет “АТБ”, дитячий садок, житловий будинок, електромонтери в Степанівці…
Сумний підсумок вчорашнього дня – 23 загиблих і 48 поранених, з яких двоє – діти.

Іноді у родичів зьявляеться звʼязок із вільною Україною із окупованої Голої пристані. Як стало відомо, що збільшується кількість окупантів. Ходять вільно не ховаючись. Паспортизація продовжується.

Тепер щоб отримати «рашкіну гумку» треба мати їхню паспортину. Були прильоти по Санаторію. Але не критичні, загиблих орків не було. Місцеві чекають що буде звільнення.Але є такі що і за рашку. В семьї не без виродка, таких по Україні вистачає.
Переважна більшість населення , це пенсіонери. Ти хто взмозі, виїжджають сімʼями , через Крим , в Польшу і далі в Германію. Якось так. Бідна моя Херсонщина, рідний мій,колись щасливий край. Ось так і живуть.