Євгенія Весна
Мене дивує позиція влади, яка тільки плутає та лякає наших людей на окупованих територіях.
Росіяни змушують брати російський паспорт. Віцепрем’єрка Ірина Верещук закликає українців цього не робити та виїжджати.
Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець вважає навпаки — якщо є загроза життю тощо — паспорт взяти і це не буде колабораціонізмом.
Дві гілки влади — абсолютно різні позиції. А це одне з найпоширеніших наразі питань.
Мені часто дзвонять і кажуть, що виїжджають, бо не хочуть оформлювати паспорт або ж кажуть, що, на жаль, вимушені це зробити, бо мають лежачих родичів, які не переживуть евакуацію і без паспорта не отримають навіть лікування. І як правильно ніхто не розуміє, бо чітких роз’яснень влада не дає.
Люди на Острові є, просто більшість без крайньої необхідності не виходять з помешкань, бо рашисти стріляють щодня навмання , вони терористи.
Сам факт обговорення пропозицій щодо перейменування вулиць звільненого Херсона типу Базарна, Ринкова, Земська, Воронцовська − це вже перемога ватників/малоросів.
з російського пабліку, що пише про кримінал, реально. мова оригіналу. Без коментарів.
“Голубь в жёлто-синих цветах, сбрасывающий мины-лепестки. Такую неведомую птицу были вынуждены искать сотрудники московской полиции после сообщения жителя.
Первого мая в дежурную часть Академического района столицы обратился встревоженный мужчина. Он рассказал, как своими глазами видел украинского голубя-диверсанта. Птица была выкрашена в цвета флага Украины и несла в когтях мину-лепесток с большой буквой У, которую затем сбросила на землю.
К улице Дмитрия Ульянова, где заметили голубя, незамедлительно был выслан няряд полиции. Оперативники внимательно осмотрели территорию и не нашли никаких мин, а все голуби были обычного, серо-патриотического цвета”.
Поки дорослі люди чекають холєру і доводять одне одному, що її нема, міська влада робить усе, щоб вона була – як не холера реальна, так холєра ясна. Або хоч якась санітарно – епідемічна сраця до того всього, що нам влаштовують моск@лі.
Центр. Історичний центр.
В межах однієї малолюдної вулиці – аж 4 невивезені смітники, і це на відрізку від Ушакова до Воронцовської.
Уже місяць.
Сьогодні тільки вийшло сонце, й одразу сморід.
А ще в місті купа безхатніх тварин.
А ще в воді… ну ви самі знаєте.
Я далека від паніки. Але поки у нас планують то марафони, то суботники, місто загрузає в лайні.
Богородицька. Вже правильно перейменована, але занехаяна.
Будь ласка, зробіть щось, владо!
У нас же не Магадан, не Кострома, не Шантарск.
Це Херсон. І скоро буде спекотно.
Те, що окупаційна влада творить на лівобережній частині Херсонщини, можна було б охарактеризувати двома словами – “театр абсурду”, якби це не супроводжувалося актами терору та геноциду. Бажання збудувати карикатурну версію “російського світу” розбиває воля до свободи Українців, з одного боку, і некомпетентність та мародерство представників окупаційної влади – з іншого. Але при цьому страждають наші земляки, котрі стали фактично заручниками цієї драми. Деокупація усієї території області призведе до звільнення всіх наших людей, і до цього потрібно готуватися вже зараз. Після себе окупанти залишають звалище і розграбовану пустелю. Роботи щодо відновлення життєдіяльності звільнених громад буде дуже багато.
До Другої світової совєти нищили українське село. Після Другої світової совєти нищили наші хутори. Тепер росіяни продовжують цю “роботу”, обстрілюючи Херсонщину. Совєти здулися, ці теж підуть у пекло. Але скільки біди з того краю світу, від пушкіністів і російського балєта.
Цікаво, а вони “мощі” гіві і моторили з собою заберуть? Як патьомкіна?
Чи ми встигнемо сходити до вітру?
Дарина Лапіна
Марина Поліщук
