Євгенія Весна
Мені дуже соромно за наших людей, які кинули своїх домашніх улюбленців і поїхали, соромно не за те, що по моїх фото впізнають своїх хвостатих, пишуть мені в приват, що я сказала не кидайте, що ми обов’язково приїдемо назад і візьміть їх. Так, пара людей, які впізнали, запропонували допомогу.
А Тачанку вони теж, як Потьомкіна заберуть?
Процес перейменуванні 135 вулиць в Херсоні і населених пунктах Херсонської громади буде складним, і під час його реалізації виникатиме чимало проблем
Сьогодні в Бєлгороді другу бомбу знайшли. Не розірвалася зараза. Зараз вивозять людей з будинків що поруч. 90 автобусів пригнали. А я все думала, куди це друга та бомба ділася, їх же дві було. А оно он що))
Який же неосяжний сором – бути країною-жебраком з простягнутою рукою. До якої ж страшної ганьби докотилася Україна.
Сьогодні, на прохання сусідки поважного віку, відвіз її біля шостої години ранку до Головпоштамту, де вже кілька днів видавали по 1200 грн.(~30$) від Червоного Хреста. Там тоді вже в черзі було біля сотні людей, які стояли ще вчора, але не встигли отримати гроші до кінця робочого дня пошти. А люди все прибували і прибували.
А о 8:00 вийшов з приміщення пошти охоронець і сказав, що Червоний Хрест припинив виплати, всі вільні, всім – до побачення. Не хтось з представників влади з роз’ясненням ситуації, а дядя-охоронець пошти і без пояснень!!!
Хтось з влади здогадується, якими приниженими відчувають себе сотні людей з тієї черги і що вони кажуть про владу?
Розмови про те, що ВСЯ наша влада дуже зайнята війною – то тільки казки для тупих і наївних, то дешеві відмазки, щоб сотні тисяч чиновників в країні прикрили свою повну безпорадність і недолугість.
Боже, скоріше б їх на когось змінити.
На Антонівському мосту з’явився напис: “Лівобережжя тримайся! ЗСУ вже поруч!”
За минулу добу правоохоронці зареєстрували два факти шахрайства з так званими “соціальними виплатами”. Під приводом грошової допомоги від міжнародних організацій шахраї зняли з рахунків жителів Херсонщини заощадження на суму 35 тисяч грн.
вісточкам з окупованого росіянами берега Херсонщини радію. Кажуть так: наші люди навколо похмурі, болить нам. Але виходимо на городи між бабахами, все таки ми – оптимісти.
Ми непереможні. Точно кажу. Бо мене в Херсоні продавчиня в магазині питає, вибачте, а як називаються ваші парфуми? Такий ніжний і тонкий аромат. Після окупації, під постійними обстрілами, а парфуми на місці, як і Україна. Тримаємося)
Марина Поліщук
