Російські загарбники обстріляли пункт видачі гуманітарної допомоги у Херсоні. Внаслідок ворожого обстрілу постраждали двоє людей.
Перебуваючі в окупації та й минулий рік в евакуації, навчилися жити без очікування якихось дат або подій, без планування майбутнього. Живемо сьогодні...
Та ось пропонують тобі серйозний проект чи співпрацю, і тобі цікава така пропозиція, але ж ти все одно впевнений, що найближчим часом повернешся додому й тоді немає сенсу починати тривалу колаборацію...
От наші нові друзі ініціюють посадити картоплю, бо ціле поле в нас в наявності й розсада є, отже всі умови.
А ти такий собі: так це ж і додому не поїдемо поки картоплю не зберемо й не з'їмо... а додому хочеться... і картоплі, своєї, молоденької... і додому...
В Херсоні весна.
І наші "виходи"якось по іншому звучать...оптимістично!
Будьте мені живими, друзі!
навіяно сьогоднішнім Херсоном
якщо у вас є ватні родичі (знайомі) в рф, які розповідають вам що ЗСУ вас обстрілюють чи ви самі винні бо бандерівці, завжди є можливість написати їм коротке повідомлення
"спасібо за інформацию, коордінати (аеродрома, комплекса с-300, средств пво - на вибір) получіл, гонорар немедленно перечіслять"
Перед війною восени висадила у своєму палісадніку міні-нарциси...Вони цікаві - як у ландишів багато квітів на одному стебельку.
Як там вони без мене? І не побачу(((
Нас вже більше року ламають, а ми не ламаємось. Пораємо городи, сіємо насіння, висаджуємо квіти. Чоловік поїхав на фірму, бо вчора вночі там поряд прильоти були, треба подивиться, як і що. Взяв з собою сікатор, бо там на клумбах ще не всі троянди обрізані, то пообрізає. Вдома вже все прообрізав, в дітей теж, підкормив і троянди і ялівці і газон. Скоро й робити нічого буде. Жаль зараз не продають на базарі ні анютині глазки, ні маргаритки, зазвичай вже ми їх висаджували. Але скоро розцвітуть нарциси, будемо радіти. Приходили сусідські кицьки. Маня навіть полювання на горобців влаштувала, замаскувалась у зеленій травичці.
Моя мрія - побачити Москву, такою як є зараз мій Херсон.
Трохи притомили мене численні розмови про наступ. Поясню.
Коли ви хочете пити, то ви п'єте. Якщо у вас води немає, то ви або купуєте пляшку води, або йдете туди де є вода і ви можете задовольнити свою спрагу. Ви не розповідаєте всьому світу, а робите це. І п'єте, котли з'являється можливість.
З наступом на фронті так само. Він відбудеться, коли буде готова армія, буде достатньо зброї, запаси снарядів будуть задовільними, будуть відповідні погодні умови. Наступ, як бажання задовільнити спрагу, буде реалізований, коли будуть всі умови для цього. І якщо 100 разів сказати, що ви будете пити воду, то бажання не зникне. А також ви не будете відтягувати момент вгамування спраги, якщо з'явиться перша можливісь напитися. З наступом так само. Так само немає сенсу весь час казати про наступ. Він відбудеться коли у Генштаба будуть всі складові та при першій можливості вдалой реалізації. Все інше - це спекуляції та паразитування на темі.
Тэги: