Сирени при щоденних артилерійських обстрілах в Херсоні мало зрозуміла річ.
Мені здається, що їхня функція - придати ще більшого драматизму подіям в місті.
Прямо зараз: Темна ніч. Гучні вибухи. Лунають гарматні постріли. Голосно гавкають собаки.
Й, як вишенка на торті - завивають сирени.
Прилетіло до батька у двір... Все добре, всі живі. Але... Виявляється, можна ненавидити ще більше...
Поїзд з Одеси прибуває у Франківськ о 4:30. І поки ще триває комендантська година, то сиджу на вокзалі в пункті незламності.
А скільки може триматися українська незламність? Вона вже тримається другий рік, але ж невичерпних ресурсів не існує, і сподіваюсь, це розуміють ті, хто приймає стратегічні рішення з нашого боку.
В вагоні спілкувався з військовими.
Дуже порядні і патріотичні хлопці, але й вони, воюючи другий рік, дуже втомлені, мають багато питань щодо стратегії цієї війни і багато в чому згодні з вчорашньою критичною статтею у WP ((
Дай, Боже, нам сил і духу протриматися ще трішки.
а ще, будівництво укріплень по всій окупованій Херсонщині справляє дуууже суперечливий вплив на настрої мешканців. колаборанти починають нервувати)
Раночку! Кожного дня ходжу по двору, рахую скільки пуп,янків вже нарциси випустили, мрію як вони розпустятся, як квіти будуть нас радувати. Свій садочок - це ковток радості. Недарма китайська мудрість каже - хочеш бути щасливим рік - одружись, хочешь бути щасливим все життя - стать садівником. Обіймаю вас усіх, дякую за підтримку, дякую що ви в мене є і ваша підтримка дає мені сили і береже мою голову, не дає звихнутися у цьому центрі вихору третьої світової. Ми проживаєм кожен день і думаємо, що це пройшов день, який наближає нас до визволення і до Перемоги.
Спогади. Майже щодня стрічка виносить події минулого року.
15 березня 22 року над ХОДА ще український прапор. Але ліворуч і праворуч від будівлі машини орків. І сама будівля вже захоплена.