Марина Поліщук
Херсон. Знову вбито трьох мешканців міста. Р@шисти нанесли декілька разів прицільний вогонь парними артилерійськими пострілами по супермаркету, саме в суботу, щоби вбити максимальну кількість мирних людей.
***
ВПО – внутрішньо переміщена особа … точніше вимушено. Це нове поняття , яке в наше життя принесла ця огідна та некликана війна.
ВПО – це страх, незрозумілість , це сльози , тривога та втома. Це те – що ми ніколи не пробачимо. Це втрачені надії, мрії, плани… це болюча тема для мільйонів наших українців .
ВПО – це не «бомж», чи жебрак – це людина або навіть родина , яка до 24 лютого мала все! Будинок, роботу, статус , друзів, мрії та плани – а в один день це все було знищено . Але головне, збережено – життя! Людське життя – безцінне.
***
ЗА НАШУ ТА ВАШУ СВОБОДУ!
Сьогодні Братня Литва святкує 33-ю річницю відновлення своєї Незалежності, про що було проголошено 11 березня 1990 року ! Сьогодні виповнюється 4 місяці від дня звільнення Херсона від російських окупантів. Ми-херсонці, знаходячись більш ніж 8 місяців в окупації, мали можливість дізнатись про справжню ціну Свободи!
ЗІ СВЯТОМ ВАС ЛИТОВСЬКІ БРАТИ!!!
***
Повернути людей завдання не із простих!
Всі чудово розуміємо, що великий % не повернуться, особливо якщо вже влаштувалися в Європі, так само не повернуться сім’ї в яких чоловіки призивного віку, на жаль, така правда. Зацікавленість у місті коли людям довелося тікати від військових дій, багато хто не побіг у дуже цікаві, ресурсні міста України, вони обрали Європу…
Може час міняти не місто, а наводити лад у країні? Щоб Європа хотіла жити в Україні, а не те, що ми бачимо зараз.
***
Уважаемые руководители Украины, наши зарубежные партнёры и командование ЗСУ, тут херсонцы очень интересуются: а когда уже в городах болотостана будут ежедневно массово гибнуть люди на остановках общественного транспорта в супермаркетах, на рынках и детских площадках? Или это привилегия только Херсона, вашу мать…
***
Прозвучить інфантильно капець. Але… Знаєте, чого я хочу найбільше? Йти неквапно пішки у зручному елегантнім взутті від зупинки на Ушакова до кафешки на Суворова по чистому, гарному вечірньому Херсону, і знати, що друзі вже зайняли столик. І щоб годинник на вежі вибивав “Ой, Дніпро, Дніпро”. І щоб тролейбуси, повз проїжджаючи, сюрчали, як у дитинстві. І щоби вітерець свіжий запах ріки доносив. І щоби діти бігали по скверику і сміялися… Отакої…
Дарина Лапіна
