Марина Поліщук
Як питає фейсбук?( Що у мене на думці, а що у мене на думці – так це то що Ми – Україна ведемо бойові дії, а краще кажучи воюемо з мордором або ордою, тому що усе що стосується людей їм не тощо не цікаве, а мабуть чужде! Бо сьогодні мені, як голові ОСББ дзвонить інспектор ТЕЦ та каже – вимикайте опалення, бо був преліт по мережі! Що казати далі – Сальдо, який повернемось? Щоб тебе у Херсоні не бачили до кінця твого віку, виродок !(
***
Пропоную зав’язувати зі стражданнями з приводу річниці вторгнення. Бо згадуючи той жахливий стан розпачу, можна психологічно знову в нього звалитися, а розпач паралізує волю. Саме на це сподівався рік тому старий пришелепкуватий болотний царьок і його тупі кікімори, але вони обламалися, як гнилі тайожні дрючки об нашу міцну карпатську смереку.
Зараз для розпачу точно нема приводів, бо по-перше – ми значно сильніші, ніж рік тому, а по-друге – наші кляті вороги вже значно слабкіші. Крім того, весь цивілізований світ не тільки за нас, але ще й дуже сильно проти них. А це – вирішальний аргумент. Так, кривава орда програла, і в них попереду ізоляція, деградація, злидні і гризня між собою. Але й ми поки ще не виграли, бо Україна в руїнах, маємо біля сотні тисяч загиблих, мільйони біженців, економіка впала, і дуже схоже, що ніхто, крім воїнів ЗСУ, не знає, що робити далі.
Тому, як співала Вєрка Сердючка: “Ой, не будем горювать, будем танцювать”. Починаємо вже зараз “танцювать” мізками, адже цей танок змін не меньш важливий, чим перемога на полі бою, бо всім українцям необхідно зрозуміти – ЗАРАДИ ЧОГО ми перемагаємо.
***
В роковини початку масштабної війни дізналась, скіко ж у Херсоні було партизанів. Деякі партизанили навіть з Вінниччини і Закарпаття )). Щоправда, тільки от зараз зізнались )). Так, я рефлексувати буду згодом. Здається, ще не всі партизани виповзли. Ще не бачила, хто саме «вбивав» Кулешова і Савлученка. Хоч би не подрались там, хто більше напартизанив ))
***
Черги – це просто символ того дня. І всіх наступних днів в окупації. Черги і холод. Я тепер не можу холод переносити.
***
Підіймаю спогади за необхідності. У пам’яті зринає, тільки коли тригерить. Цей рік навчив короткостроковим планам, не озиратися. Цінувати життя, день, мить, ємоціі. І залишати у серці приємні дрібнички.
***
В моїй родині є пам’ятний день – 24 серпня. Це день собак. Бо біля 25 років тому в цей день пішла на веселку наша улюблениця коллі Ніка. В цей день мама завжди пекла пиріжки і пригощала всіх тварин в домі. З цього року думаю буде ще одна “дата” – 24 лютого. День людей, людяності і пам’яті.
***
Вчорашнє “привітання” від мишебратів зачепило і нас… Медичному закладу, що знаходиться недалеко, дісталося в сотні разів більше… Помста за непокору та незламність… Тримаймося і крокуємо до ПЕРЕМОГИ!
***
Ні у кого не виникло думки що мирний план Китаю писав GPTchat? Вигадати щось більш банальне, безсмістовне та нелогічне біло б складно. Думаю вони так довго тягнули з його публікацією, бо без GPT не могли самі вигадати.
Дарина Лапіна
