День 365. 23 лютого. Що обговорюють херсонці у соцмережах

СБУ продовжує свою роботу щодо виявлення та притягнення до відповідальності осіб, підозрюваних в організації так званого референдуму – насправді театру абсурду, який орки намагалися провести на території нашої області. Усі без винятку, хто пішов працювати на ворога у псевдовиборчих комісіях, буде притягнуто до відповідальності за свої дії. Тридцять срібників, які ви отримали за продаж свого народу, стануть вам поперек горла.

Один із пропагандистських телеканалів показав сюжет, де в Генічеському районі зібрались люди святкувати 23 лютого — «дєнь защітніка атєчєства». Чомусь завчасно.
Одразу з декількох населених пунктів зібралось нібито 20 осіб. Але люди повідомляють, що «учасників» змусили.
Частина — ті, що тільки з російського «підвалу», а також жителі, яких окупанти ідентифікували на проукраїнських мітингів.
Людям роздали триколори й змусили на камеру вітати спецоперацію. Проте навіть пропаганда вийшла так собі — «учасники» опускають голови та кажуть про те, щоб швидше закінчилась війна…

Надалі кожен з нас і Україна в цілому будемо жити настільки гарно чи навпаки – негарно, наскільки за ці 365 діб ми усвідомили свої більш, ніж сторічні ганебні помилки.
Тепер обов’язково всі одинадцять років навчання в нашіх школах основним предметом повинна бути: “Сторічна історія українських помилок”. Щоб з дитинства маленькі українці стискали кулаки від одної думки про комуністичну ідеологію і кровожерливого північного ворога-сусіда.
Роком страждань, зруйнованими містами і сотнею тисяч загиблих українців ми заплатили за комуністичну кашу в нашіх мізках про братерство народів і спільну країну, про солідарність трудящих і про соціальну орієнтованість радянської економіки, про ковбасу за 2,2 рубля і горілку за 3,62 рубля, про ворожий Захід і про інше гівн@ собаче видумане божевільним “дедушкой Лениным” і підтримане сучасною кривавою бандою з гнилих північних болот. Що ж, за свої помилки завжди доводиться дорого платити.
Так, ми багато чого втратили за ці 365 діб, але страждання по втратам – то не продуктивно. За цей час ми ще й отримали важливі корисні переваги. Вони поки тільки в головах (на жаль ще не у всіх), але все починається з голови, і ці переваги дають мені надію на нову Україну і на новий зміст життя українців.
Я вітаю тих, хто усвідомив ці переваги.

Рік тому були надії на подорожі.
Тепер головні надії – бачити частіше живих друзів.

Я очень хочу, чтобы если не дети, так мои внуки спрашивали у меня – “бабуль, а что это за страна россия? Ты жила во времена, когда она существовала?”. А я бы так отвечала, что это было очень давно и я плохо помню)))

А де поділись ті придурки, що ще минулого року всіх у ФБ вітали з “23 Февраля”? Ау! Де ви всі?)

Декілька років поспіль видаляла з друзів без пояснень всіх, хто в цей день постив вітання із чоловічим днем. Сьогодні заради цікавості сходила подивитися – у всіх підчищено такі публікації за попередні роки. Мені скріншоти не треба, у мене пам’ять хороша….*матюки* *матюки* *матюки*