Свято Стрітення - це зустріч. Людини і Господа, який завжди поруч. Херсонці, особливо хто у місті, знають, як Він нас оберігає. Усіх зі святом. Віримо в ЗСУ, дякуємо нашим воїнам світла і знаємо, що ніякий морок так званих братьев-асвабадителей нас не здолає. Кишка тонка, как говорится. Тож тримаємося, бо в Херсоні вже майже весна)))
Маршрутний транспорт, «артерія» нашого міста, що забезпечує переміщення городян ним.
Спостерігаючи за безтурботністю водіїв, коли в місті відбуваються прильоти, просто дивує з холоднокровностю. На запитання вас «це» не лякає, водій каже: я з Донецька вже звик… Вартість проїзду 10 грн. Але навіть якби була 15 грн., економіки в цьому бізнесі зараз немає. Яка вартість має бути у місті, на вашу думку?
Переміщаючись містом, завжди для себе підкреслюю, героїчну роботу водіїв маршрутного транспорту, в даних умовах.
Біженці скаржаться на погану організацію європейської медицини, низький рівень стоматології, жахливі банківські послуги, печерні адміністративні, а про манікюр навіть говорити сумно...
То може, після перемоги хай ЄС до нас вступає? Чи хоч виконає вимоги для кандидата до вступу?
Чим ближче до річниці війни 24 лютого, тим більше болючих спогадів з присмаком ганебної зради Херсонщини.
Ті, хто повинен був боронити цю землю - або зрадили ще задовго до початку війни, продавшись московитам, або, обІср@вш#сь від страху, втікли в перші години вторгнення окупантів. А та невелика кількість воїнів, які чесно прийняли бій, загинули в перші ж хвилини, бо їх теж зрадили.
Всього за декілька годин близько мільйона херсонців опинилися в полоні, хтось на дев'ять місяців, а хтось і зараз ще під автоматами катів. Безліч з них вже загинули від зброї ворога і від відсутності будь-якої медичної допомоги на окупованих теріторіях, безліч втратили свої домівки і рідних людей.
Але де-хто закликає нас це забути і жити далі без цих спогадів, сподіваючись на перемогу.
А хіба це можливо? А хіба це чесно перед пам'ятю багатьох десятків (а може вже й сотень) тисяч загиблих в цій війні українців? Хіба це сприймуть мільйони біженців, які втратили сім'ї і рідні домівки?
Відомо, що непокаране зло швидко повертається, а я й досі не почув призвищ винуватих і покараних. І не треба мені казати: "зараз не на часі, головне - перемога, а після війни розберемся". Перемоги ніколи не буде поруч зі зрадою, бо це неможливо! І від цих ганебних гасел про "примирення" потворно тхне черговою зрадою тих, хто зрадив рік тому.
Окупацію пережили то й переживемо обстріли. Головне що ми під крилом НАШИХ рідних ЗСУ. Головне підтримувати ті крила весь час. Завжди.
вчора в новинах побачила, що в Одесі судитимуть екс-облпрокурора з Миколаєва за держзраду.
сьогодні додалося уточнення: чувак коригував ракетний удар по казармах у березні.
обласний прокурор... коригував...
боже, як кончене....