#сьогодні кожен з нас – будинок в Дніпрі з діркою в серці.
рашисти продовжують воювати з лікарнями на Херсонщині.
російські окупанти обстріляли один з міських медичних закладів Херсона. Будівля зазнала пошкоджень.
На щастя, через цю ворожу атаку люди не постраждали.
Чим більше слухаю Арестовича, тим більше складається враження, що це такий собі апгрейд Ківи за версією 5.0 у якого вигрібна яма записана на родичів.
Сьогодні вибухотехніки перевірили мою квартиру в якій побували орки разом з місцевими колоборантами. На щастя, ''сюрпризів'' не виявили.
Ховайте подалі свої руські паспорти ті, завдяки, кому орки потрапили до моєї квартири. Я про вас знаю. І якщо ви ще ходите по українській землі,то це дуже тимчасово.
Наслідки вчорашнього обстрілу російськими окупантами центру Каховки. Є вбиті і поранені.
Пошкоджена школа #5, багатоповерхівка #92 по вул. Великій Куликовській.
Свого часу бабушка Муся, яка підлітком пережила Другу світову війну, запитувала в нас: - Діти, як таке можливо, що українці мандрують до Німеччини, працюють там ще й живуть? Адже німці вбили мільйони укранців, знищили цілі покоління...
Ми з виглядом розуміння й співчуття відповідали: - Муся, стільки часу минуло, більше півстоліття вже, не одне покоління німців змінилося, неможливо ж вічно ненавидіти цілу націю через злочини нехай і численних, але не всіх її представників...
Зараз відчуваю, що Муся з небес або з середини мене запитує: - І шо?
- Звісно ненависті до німців у мене не додалося, але я краще розумію твій біль, відчіваю твій біль. Відчуваю твою ненависть до вбивць твого дитинства, вбивць твого покоління. Здохне не одне покоління ршстских катів, але в моїй сім'ї та сім'ях моїх дітей обов'язково пам'ятатимуть злочини цих нелюдей. Я прикладу для цього всі можливі й неможливі зусилля, до скону...
Коли ми в квітні 2022 року виїжджали з окупованої Херсонщини, було важко пояснити російським військовим і якимось озброєним бомжам, які стояли на численних блокпостах, чому ми їдемо спочатку з Каховки, а потом з Херсона.
На деяких блокпостах бомжи з автоматами і військові рф навідріз відмовлялись пропускати. Пояснювали: їхати нема чому, в Каховці і в Херсоні - дуже безпечно і так буде завжди, бо "теперь туда пришла россия". "Возвращайтесь домой - там все будет теперь хорошо", - казали вони.
Пройшло небагато часу і тепер уже самі окупанти почали примушувати людей виїжджати з окупованої Херсонщини. А щоб люди погоджувались на примусову "евакуацію", росіяни стали щодня обстрілювати житлові будинки і вбивати місцевих.
З подібною "логікою" окупантів під час війни стикаєшся постійно.
Кто-то мудро заметил, что точка зрения определяется местом сидения. Так вот, то место, где я сижу почти 11-ть месяцев абсолютно не располагает к оптимизму. Скорее, наоборот.
Есть пропаганда в СМИ с обеих сторон, а есть реальность за окном в виде артилерийского бадминтона с правого берега на левый и обратно, который абсолютно бесполезен в военном смысле, а только разрушает критическую инфраструктуру, жилые дома и убивает мирных людей по обе стороны Днепра. Что там в других областях Украины я же достоверно не знаю, а СМИ не верю.
Все эти разговоры: "две-три недели", "месяц-два", "как замёрзнет земля", а теперь уже "к концу 2023 года" показывают, что этому сумасшедшему миру зечем-то нужна эта война и нужно, чтобы она длилась как можно дольше.
В такой ситуации осталось одно желание: уехать отсюда, как можно дальше, туда, где главные выгодополучатели (я уверен, что это США и Китай, а возможно, и Западная Европа) пока ещё не воюют.
Тэги: