Може цей пост буде не в сучасному тренді про Херсонщину, але…
Спілкувався з батьками. Вони розповіли, шо в Степанівці все добре організовано з видачею гуманітарної допомоги.
Є списки по вулицях, навпроти прізвища людини написана дата і час, коли можна приходити і отримати. Все зрозуміло, приходиш у визначений час і отримуєш.
Батько дуже задоволений, а він ще той критик... Не знаю, хто це все організував, але кажу від себе всім дотичним людям - дякую.
Батя каже, що є лише одна проблема - великі пакунки, важко нести)))
Ці звуки, шум і свист, здригання землі і вібрації повітря, ніби назавжди врізаються в якісь глибини твоєї сутності. І їх вже ніколи не забути. Потім вони вчуваються, в зовсім неочікуваний момент, у звуках повсякденного життя і повертають тебе у той час страшної небезпеки, коли все в тобі стискалося від жаху.
Потрібен час, щоб навчитися жити з цим досвідом. Можливо, багато часу. Бо я все ще вчуся.
Хто ще не вивчив українську, запрошуємо на онлайн-курси до ХЕРСОНА.
Ви забудете не тільки їх "язык", але і їх історію, їх геніїв - відверне від всього((
Ходила сегодня подкармливала брошенок.
Обсуждать, как можно бросить не хочу, это на совести каждого и закон обратки никто не отменял, но таких красавцев давно не видела, все домашние, ласковые, чистенькие и просятся на ручки…
Другу добу поспіль обстрілів міста стало значно менше ніж до цього, що є наслідком ефективної бойової роботи ЗСУ по російським окупантам які, поки що, знаходяться на лівому березі Дніпра.
В кожному селі на Білозерщині, абсолютно в кожному, навіть на 10 хат — український прапор на кожному кроці. На зупинках. На домівках. На парканах. Не тільки на адмін.будівлях.
На Херсонщині орки оскаженіли і забули про свої «скрєпи», обстрілюють з арти парк Слави, а саме меморіал полеглих у Другій Світовій війні.
Лише дивом не знесло снарядом купол Свято-Духівського храму (головний храм МП на Херсонщині), вибуховою хвилею повибивало усі шибки…
Сьогодні в нашого Антонівського мосту день народження! 37 років.