День 299. 19 грудня. Що обговорюють херсонці у соцмережах

росіяни тупо луплять по будівлі Херсонської ОВА/облради.
Звісно, що там нікого немає і луплять вони по центру тупо, бо можуть. Людям, які живуть у будинках довколо, важко і небезпечно, хоча у місті зараз скрізь небезпечно.
Щодо будівлі – то росіяни тупі. Згадую, херсонці колись мріяли, якою була б площа Свободи без цих адмінбудівель. Немає нічого, чого б не відбудували українці, які загалом творці по духу і за характером. Буде ще краще і гарніше.
А ще мрію, як працюватимуть на цих розвалинах полонені росіяни, як колись німці працювали після війни. І кошти на ремонт та відбудову будуть з російського бюджету – самі вони так і сидітимуть у своїх розвалених дєрєвнях, жертимуть щі лаптями, повернувшись до істоков.

Ще півгодини тому це була затишна оселя щасливої сім’ї у старому Херсоні. Ще півгодини тому мешканці цієї оселі планували зовсім інакше провести свій вихідний день, але російські терористи віроломно скорегували плани всім сусідам у тому числі: один двір – два прильоти з лівого берега Дніпра. Сім’я залишилася без житла, яке так старанно плекала кілька років. Ремонти, благоустрій, затишок. Ці речі окупанти перекреслили двома залпами. А потім відрапортують, що знищили штаб НАТО або таємну лабораторію по виведенню бойових комарів. Вони хочуть залякати херсонців, але тільки їх розлютили. P.S. : Сьогоднішнє бойове хрещення не змусить мене покинути рідне місто. Крапка. Сьогодні зробив багато світлин після прильоту, опублікую, можливо, якось потім. Лють, зневага і ненависть…

Футбол! Фантастичний фінал. Нарешті новий король футболу отримав заслужену нагороду!

Одне на всіх велике бажання
-ПЕРЕМОГИ!!!! Одна велика мрія
– КВІТУЧА, СИЛЬНА УКРАЇНА.
Святий Миколай, почуй наші серця!

Святий Миколаю, без ламп, при свічі
Пишу Тобі лист з України вночі…
Складаю уперше не список речей,
Бо жодних не маю для нього ідей
(усе, що торік, неважливе для мене…)
Проситиму лиш, щоби стихла сирена!
Проситиму те, що до нині – ніколи:
Будь ласка, за ніч відбудуй наші школи…
А ще, якщо можеш і, звісно, не проти,
У тому будинку в підвалі навпроти
Теплом своїм трохи торкнися підлоги –
Там холодно дуже у спину і ноги…
Хоча би на день принеси мені друзів,
Отих з-за кордону, самотніх у тузі…
І з фронту за руку додому верни
Усіх ще живими, усіх до весни!
О, знаєш, і зовсім айфона не прошу,
Аби лиш зв’язок Ти приніс нам хороший…
Щоб був інтернет і вмикались новини,
Ішли щоб гудки, коли дзвонить дитина…
Обіймів, будь ласка, для ЗСУ…
Напевно, усе. От тепер я засну.
© Наталія Сиротич

Камышаны. Нас снова обстреливают. По звуку можно определить, что артиллерия лупит либо с левобережной Песчановки, либо с восточной окраины Олешек. С того же направления лупили и несколько дней подряд. Как всегда, от рук орков страдают лишь мирные жители, у которых разрушены дома и уничтожено имущество. Есть жертвы. Сейчас трудно подсчитать все убытки и разрушения, но местные жители говорят, что у нас в пригороде, разрушено не менее пятидесяти домов. Эти твари, похоже, корректируемые местными недобитками, стараются нанести как можно больший урон и для этого, выбирают наиболее “людные” и уязвимые места, точки раздачи гуманитарки, хлеба, воды.